ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2019 року
м. Черкаси
справа № 697/160/15-ц провадження № 22-ц/821/666/19
категорія: на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Василенко Л. І.,
суддів: Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В.
секретаря: Винник І. М.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08 лютого 2018 року, постановлену під головуванням судді Русакова Г.С., у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди,
в с т а н о в и в :
Описова частина
29 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих в результаті ДТП.
Заява обґрунтована тим, що предметом позову ОСОБА_1 являлось стягнення майнової та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП. Вимоги позову обґрунтовані тим, що 23.11.2013 він – ОСОБА_2 керуючи автомобілем здійснив наїзд на паркан домоволодіння ОСОБА_1 , внаслідок чого той був частково пошкоджений та потребував відновлювального ремонту. У підтвердження вартості позивачем було надано копію договору підряду № 2311/13 від 23.11.2013, довідку ФОП ОСОБА_3 за вересень 2014 року, за якою вартість відновлювального ремонту паркану складає 14 505 грн. та акт виконаних робіт від 11.09.2014.
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 червня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 14 505 грн. та моральну шкоду в сумі 1 000 грн., а всього 15 505 грн. Також стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 02 жовтня 2015 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Пономаренко В. О. відхилено, а рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 червня 2015 року залишено без змін.
Після ухвалення рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 червня 2015 року та перегляду його у апеляційному та касаційному порядках, йому стали відомі нововиявлені обставини, а саме: зі змісту судового рішення вбачається, що відповідач не був присутній у судовому засіданні, його інтереси представляла адвокат Пономаренко В. О., що і викладено у судовому рішенні; після ДТП позивач обгородив частину свого паркану тимчасовою огорожею із листів фанери висотою вище ніж 2 м. за яким нічого не видно і він не міг знати того, що позивач не провів відновлювальний ремонт паркану, а фактично продовжив будівництво паркану.
Ця обставина не була йому відома на час розгляду справи, про неї дізнався від одного із робітників, який брав участь у будівництві нового паркану, у вересні 2017 року.
Матеріали справи не містять документа про сплату позивачем коштів за виконані, відповідно до договору та акту, будівельні роботи.
Крім того, із будівельного паспорта, наданого позивачем до матеріалів справи, вбачається, що позивачу надано дозвіл та виготовлено будівельний паспорт на будівництво підпірної стінки (а не паркану) з північної сторони домоволодіння вздовж заїзду до гаража Канівського держлісгоспу довжиною 73,5 м. та висотою 2,05 м., тобто перпендикулярно вул. Київській, якою рухався автомобіль під його керуванням, що унеможливлювало наїзд його автомобіля на підпірну стінку (паркан). На фототаблиці, виконаній слідчим Канівського МВ УМВС ОСОБА_4 , видно, що автомобіль стоїть впритул до кам`яної колони, яка жодних пошкоджень не має. Крім цього, видно, що ліва сторона передньої частини автомобіля не торкається до колони, але є уже пошкодженою. На фотографіях, наданих позивачем, зазначено нібито проведені роботи із демонтажу окремого елементу підпірної стінки від металевої хвіртки зеленого кольору у сторону вул. Київської, але чи був дійсно демонтаж та усунення пошкоджень – нічим не підтверджено, оскільки відсутній акт огляду підпірної стінки відразу ж після можливого пошкодження.
Вказані обставини вважає нововиявленими та істотними, оскільки за умови його присутності в судовому засіданні 15 червня 2015 року при розгляді справи, якби йому вони були відомі, то суд ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову.
ОСОБА_2 просив скасувати рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 червня 2015 року у зв`язку з нововиявленими обставинами та вирішити справу по суті.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08 лютого 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих в результаті ДТП, відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що обставини, на які посилається позивач, не можуть визнаватися нововиявленими, оскільки дії, вчинені представником, вважаються такими, що вчинені самим довірителем, а проведення відновлювального ремонту чи будівництво нового паркану не було предметом розгляду цієї справи, тоді як переоцінка доказів при перегляді рішення за нововивленими обставинами не допускається.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі, поданій 20 лютого 2018 року, ОСОБА_2 , посилаючись на необ`єктивність, необґрунтованість та невідповідність оскаржуваної ухвали вимогам чинного законодавства, просив її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
При цьому вказав, що істотна для справи обставина, що не була і не могла бути відома заявнику, і відповідно не була встановлена судом на час розгляду справи, полягає в тому, що при ДТП, учасником якого був заявник і яке мало місце 23 листопада 2013 року в районі будинковолодіння № 15/1 по вул АДРЕСА_1 в АДРЕСА_2 . Каневі, стався наїзд автомобіля на дерево «липа», а не на кам`яний паркан позивача, як зазначив сам позивач у позовній заяві.
ОСОБА_5 паркан на місці ДТП взагалі не існував і на сьогодні він також відсутній, чим спростовується твердження позивача про нанесення йому будь-якої шкоди внаслідок ДТП з участю ОСОБА_2 .
Ці обставини існували на час розгляду справи, але про їх існування скаржнику відомо не було, оскільки відповідно до медичної виписки № 010644 від 11.12.2013 ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в Черкаській обласній лікарні з 26.11.2013. Перед тим із втратою свідомості з 23.11.2013 по 25.11.2013 перебував на стаціонарному лікуванні в Канівській ЦРЛ.
За цей час позивачем ОСОБА_1 встановлено щільну тимчасову огорожу висотою близько 2 м. навколо місця ДТП, яка існує до цього часу і тому ОСОБА_2 не міг бачити і не знав про відсутність кам`яного паркану на місці ДТП.
Позивач скориставшись тим, що ОСОБА_2 не пам`ятає обставин ДТП та звернувся до суду лише в січні 2015 року надавши ряд матеріалів, що не мають відношення до ДТП, а навпаки, підтверджують нове будівництво паркану в зовсім іншому місці.
Тому, позивачем не було надано суду доказів заподіяння йому шкоди внаслідок ДТП, зокрема, висновку судової будівельно-технічної експертизи, фотознімків пошкодженого (зруйнованого) паркану, акту його огляду після ДТП.
Виходячи з викладеного, про відсутність кам`яного паркану в місці скоєння ДТП відповідач не знав, оскільки з моменту наїзду на дерево «липа» втратив свідомість і був доставлений в Канівську ЦРЛ, а після виписки з лікарні бачив лише тимчасовий щільний паркан, яким позивач загородив саме місце ДТП.
Про вказані обставини ОСОБА_2 дізнався лише при розгляді апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від 21 лютого 2017 року, тобто у вересні 2017 року, коли були виконані знімки місця ДТП через тимчасовий паркан домоволодіння ОСОБА_1 .
Вважає, що висновок суду першої інстанції, при постановленні оскаржуваної ухвали, щодо того, що вказані обставини не є нововиявленими є хибним. Оскільки на дату ухвалення рішення суду, яке заявник просить переглянути, ні заявник ні суд не знали і не могли знати про те, що у дійсності кам`яний паркан у місці ДТП взагалі відсутній і його там ніколи не було, відсутній він і на даний час.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 01 листопада 2019 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 07 листопада 2019 року розгляд апеляційної скарги призначено на 20 листопада 2019 року на 15 год. 30 хв. з повідомленням учасників справи про її розгляд та викликом в судове засідання, в подальшому розгляд справи відкладено на 29 листопада 2019 року на 10 год. 30 хв.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 червня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 14 505 грн. та моральну шкоду в сумі 1 000 грн., а всього 15 505 грн. Також стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 02 жовтня 2015 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Пономаренко В. О. відхилено, а рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 червня 2015 року залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання правової допомоги при розгляді справи в апеляційному суді в розмірі 4 702 грн. 40 коп.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 25 травня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 02 жовтня 2015 року залишено без змін.
29 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Канівського міськрайонного суду Черкаської області із заявою про перегляд судового рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 червня 2015 р. за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих в результаті ДТП.
В якості нововиявлених обставин зазначається те, що після ухвалення рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 червня 2015 року та перегляду його у апеляційному та касаційному порядках йому стали відомі нововиявлені обставини, а саме: зі змісту судового рішення вбачається, що відповідач не був присутній у судовому засіданні, його інтереси представляла адвокат Пономаренко В. О., що і викладено у судовому рішенні; після ДТП позивач обгородив частину свого паркану тимчасовою огорожею висотою вище ніж 2 м. за яким нічого не видно і він не міг знати того, що позивач не провів відновлювальний ремонт паркану, а фактично продовжив будівництво паркану. Про дану обставину він дізнався від одного із робітників, який брав участь у будівництві нового паркану, лише у вересні 2017 року.
Крім того, із будівельного паспорта вбачається, що позивачу надано дозвіл та виготовлено будівельний паспорт на будівництво підпірної стінки (а не паркану) з північної сторони домоволодіння вздовж заїзду до гаража Канівського держлісгоспу довжиною 73,5 м. та висотою 2,05 м., тобто перпендикулярно вул. Київській, якою рухався автомобіль під його керуванням, що унеможливлювало наїзд його автомобіля на підпірну стінку (паркан). На фототаблиці, виконаній слідчим Канівського МВ УМВС ОСОБА_4 , видно, що автомобіль стоїть впритул до кам`яної колони, яка жодних пошкоджень не має. Крім цього, видно, що ліва сторона передньої частини автомобіля не торкається до колони, але є уже пошкодженою. На фотографіях, наданих позивачем, зазначено ніби-то проведені роботи із демонтажу окремого елементу підпірної стінки від металевої хвіртки зеленого кольору у сторону вул. Київської, але чи був дійсно демонтаж та усунення пошкоджень - нічим не підтверджено, оскільки відсутній акт огляду підпірної стінки відразу ж після можливого пошкодження. В той же час фотознімки не містять дати фотографування.
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Апеляційним судом, у виконання вимог ст. 361 ЦПК України, учасникам справи направлено ухвалу про відкриття апеляційного провадження за адресами зазначеними сторонами у позовній заяві та апеляційній скарзі та, згідно до вимог ст. 366 ЦПК України, повідомлено учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, так як справа розглядалася з їх повідомленням.
Додатково судом здійснено публікацію оголошення про дату, час та місце розгляду справи на сайті Черкаського апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Мотиви , з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції від 08.02.2018 про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 від 29.09.2017 про перегляд рішення суду першої інстанції ухваленого 15.06.2015 за нововиявлених обставин.
Згідно зі ст. 361 ЦПК України 2004 року (аналогічні положення закріплено у ст. 423 ЦПК України 2017 року) підставами перегляду рішення або ухвали суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Нововиявлені обставини – це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
При цьому неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 361 ЦПК України 2004 року (аналогічні положення закріплено у ст. 423 ЦПК України 2017 року), є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Судове рішення не може переглядатись у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі якщо обставини, передбачені ч. 2 ст. 361 ЦПК України приведеної редакції, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку або Верховним Судом України, а також якщо обставини, визначені ч. 2 ст. 361 ЦПК України 2004 року, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених ч. 2 ст. 361 ЦПК України 2004 року підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 362, 364 ЦПК України 2004 року.
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Посилання ОСОБА_2 на те, що він не був присутній у судовому засіданні, його інтереси представляла адвокат Пономаренко В.О.; на те, що після ДТП позивач обгородив частину свого паркану тимчасовою огорожею висотою вище ніж 2 м., внаслідок чого він не міг знати того, що позивач не провів відновлювальний ремонт паркану, а фактично продовжив його будівництво; на відсутність документа про сплату позивачем коштів за виконані, відповідно до договору та акту, будівельні роботи; що із будівельного паспорта вбачається, що позивачу надано дозвіл та виготовлено будівельний паспорт на будівництво підпірної стінки (а не паркану) з північної сторони домоволодіння вздовж заїзду до гаража Канівського держлісгоспу довжиною 73,5 м. та висотою 2,05 м., тобто перпендикулярно вул. Київській, якою рухався автомобіль під його керуванням, що унеможливлювало наїзд його автомобіля на підпірну стінку (паркан); на те, що на фототаблиці, виконаній слідчим Канівського МВ УМВС ОСОБА_4 , видно, що автомобіль стоїть впритул до кам`яної колони, яка не має пошкоджень, що ліва сторона передньої частини автомобіля не торкається колони, але є уже пошкодженою; на те, що на фотографіях, наданих позивачем, зазначено нібито проведені роботи із демонтажу окремого елементу підпірної стінки від металевої хвіртки зеленого кольору у сторону вул. Київської, але чи був дійсно демонтаж та усунення пошкоджень – нічим не підтверджено, оскільки відсутній акт огляду підпірної стінки відразу ж після можливого пошкодження, на які заявник посилалась як на нововиявлені обставини, не є тими обставинами які можуть бути визнані нововиявленими.
Згідно з ч. 3 ст. 60 ЦПК України 2004 року доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі (ст. 179 ЦПК України в редакції на час розгляду заяви в суді апеляційної інстанції).
Аналогічні роз`яснення містяться в пунктах 2, 3, 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами».
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, N 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, N 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Залишаючи заяву ОСОБА_2 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 червня 2015 року без задоволення, суд першної інстанції обґрунтовано виходив із того, що підстави для перегляду даного рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами відсутні.
Факти на які посилався заявник існували на момент ухвалення рішення та були відомі заявнику, крім того вони безпосередньо стосуються вимог позовної заяви, покладені в основу судового рішення не являються нововиявленими та не впливають на юридичну оцінку обставин справи.
Доводи заявника ОСОБА_2 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами свідчать про його незгоду з рішенням суду, що не є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.
Положеннями ч. 1 ст. 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що при постановлені ухвали про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального та матеріального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухали суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08 лютого 2018 року, залишити без задоволення.
Ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08 лютого 2018 року, залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 05 грудня 2019 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді : В. Г. Бородійчук
Л. В. Нерушак
