СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" лютого 2021 р. Справа № 922/4571/14
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.
за участю секретаря судового засідання - Чумак Д.В.
за участю представників сторін:
апелянт - арбітражний керуючий Черкасов С.А., свідоцтво №479 від 23.02.2013,
від кредитора ВАТ "Лозівський автопарк" - 1. Князєв В.В., ордер серія ХВ №1245 від 19.11.2020, 2.директор ОСОБА_1., 3.Паркулаб А.В., ордер серія АР №1035521 від 02.02.2021;
від кредитора ГУ ДПС у Харківській області - Поліщук Я.О., витяг з ЄДР №1006893286 від 13.07.2020;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Лозівське АТП-16309" арбітражного керуючого Черкасова Станіслава Андрійовича (вх. №3401 Х/1)
на ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.11.2020 (повний текст складено та підписано 30.11.2020), постановлену о 12 год 13 хв. у складі судді Усатого В.О.
за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський автопарк" з кредиторськими вимогами до боржника
у справі №922/4571/14
за заявою Відкритого акціонерного товариства "Лозівське АТП-16309", м. Лозова Харківської області
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.10.2014 на підставі статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Лозівське АТП - 16309", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Постановою Господарського суду Харківської області від 27.11.2014 визнано ВАТ "Лозівське АТП - 16309" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Мішина С.І.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.04.2018 задоволено клопотання голови комітету кредиторів - Лозівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області (вх. № 6172 від 06.03.2018), усунено арбітражного керуючого Мішина М.І. від виконання повноважень ліквідатора ВАТ "Лозівське АТП - 16309", призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Черкасова С.А.
До суду 12.08.2020 надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський автопарк" (вх. 18559), в якій просить суд: визнати грошові вимоги ТОВ "Лозівський автопарк" до ВАТ "Лозівське АТП 16309", що складаються з суми 2970330,00 грн основного боргу за договором поворотної фінансової допомоги та 4204 грн судових витрат, загалом - 2974534,00 грн.
В заяві вказує на те, що у боржника є невиконані зобов`язання перед кредитором ТОВ "Лозівський автопарк" на загальну суму 2 970 330,00 грн, які виникли на підставі договорів, укладених до моменту відкриття процедури банкрутства.
В обґрунтування заявлених кредиторських вимог вказує на те, що вони виникли на підставі наступного: 14.02.2003 між ТОВ "Лозівський автопарк" та ВАТ "Лозівське автотранспорте підприємство 16309" укладено договір "Про співпрацю взаємовідносин" № 1/2. В рамках цієї угоди сторони підписали договір № 2-а поворотної фінансової допомоги (позики) від 14.02.2003.
Виконання кредитором своїх зобов`язань за вказаним договором підтверджується, на думку заявника, актом звірянь взаємних розрахунків від 01.09.2014. Крім того, відповідно до акту перевірки банкрута ВАТ "Лозівське АТП 16309" від 06.10.2014, складеного Лозівською ОДПІ, встановлено, що за перевіряємий період підприємство згідно договору № 2-а від 14.02.2003 та додаткової угоди № 10 від 10.02.2006 до даного договору отримувало поворотну фінансову допомогу від ТОВ "Лозівський автопарк" в сумі 1956915 грн, в тому числі 164040 грн - на початок перевіряємого періоду; 294770 грн - 2011 рік; 716555 грн - 2012 -2013 роки.
Заявник вказує на те, що фінансова допомога за 2003-2010 роки в сумі 504077 грн, яка виходить за межі 1095 днів, підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи № 922/2473/15, на відповідні суми згідно періодів 2003 рік - 10880 грн; 2004 рік -45600 грн; 2005 рік - 62025,00 грн; 2006 рік - 41005,00 грн; 2007 -53100,00 грн; 2008 рік - 145430,00 грн; 2009 рік - 86870,00 грн; 2010 рік - 59166,00 грн.
За період 2011-2013 роки заявником на користь банкрута зроблені банківські платежі з поворотної фінансової допомоги на суму 129 322 грн. Сума поворотної фінансової допомоги за 2003-2014 роки складає 2 970 330 грн.
Заявник зазначає, що наведені обставини були предметом дослідження Господарським судом Харківської області під час розгляду справи № 922/2473/15, тому вважає, що ці обставини не потребують доказуванню у даній справі відповідно до положень статті 75 ГПК України.
ТОВ "Лозівський автопарк" вказує на те, що сторонами були вчинені дії з врегулювання відносин щодо повернення поворотної фінансової допомоги. Так, сторони намагались врегулювати ці відносини шляхом укладення договору про припинення зобов`язань передачею відступного, відповідно до якого боржник мав передати ТОВ "Лозівський автопарк" майно в рахунок погашення заборгованості за договором про поворотну фінансову допомогу. Боржником не виконані зобов`язання в частині належного оформлення такого договору.
Заявник вказує на те, що ТОВ "Лозівський автопарк" звертався до суду в порядку позовного провадження з вимогами про визнання дійсними договорів про припинення зобов`язань шляхом передачі відступного та договору купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна. Однак, за результатами такого розгляду, ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.02.2020 по справі № 922/4571/14 відмовлено у задоволенні таких вимог повністю.
Заявник вважає, що оскільки вказані вище правочини не визнані судом дійсними, то задоволення вимог кредитора за рахунок майна боржника не відбулось. Тому, на думку ТОВ "Лозівський автопарк", у боржника існує обов`язок повернення грошових коштів.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.11.2020 у справі №922/4571/14 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський автопарк" вх. 27484 від 25.11.2020 про визнання поважними причин пропущення строку позовної даності. Визнано поважними причини пропуску ТОВ "Лозівський автопарк" строків позовної даності для звернення із вимогами про повернення поворотної фінансової допомоги. Задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський автопарк" з грошовими вимогами до боржника (вх. 18559 від 12.08.2020). Визнано грошові вимоги ТОВ "Лозівський автопарк" до боржника у розмірі 2970330,00 грн як конкурсні без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів та 4204 грн судового збору за звернення із заявою з грошовими вимогами до боржника. Ліквідатору боржника ухвалено включити зазначені вимоги до реєстру вимог кредиторів в порядку черговості, визначеній Кодексом України з процедур банкрутства.
Не погодившись з ухвалою, постановленою господарським судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ліквідатор Відкритого акціонерного товариства "Лозівське АТП-16309" арбітражний керуючий Черкасов Станіслав Андрійович, який просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.11.2020 у справі №922/4571/14 повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ліквідатор зазначає, що ТОВ "Лозівський автопарк" звернувся із заявою з грошовими вимогами до боржника, які складаються із суми неповернутої фінансової допомоги у серпні 2020 року, тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування якої заявлено ліквідатором боржника. Скаржник не погоджується із висновком суду щодо поважності причин пропуску строку позовної давності кредитором. Апелянт зазначає, що оскільки постановою Господарського суду Харківської області від 27.11.2014 ВАТ "Лозівське АТП 16309" визнано банкрутом, отже, строк виконання всіх зобов`язань боржника вважається таким, що настав.
Тобто, з моменту визнання боржника банкрутом настав і строк виконання зобов`язань боржника з повернення фінансової допомоги.
На думку скаржника, при розгляді заяви судом не взято до уваги той факт, що протягом тривалого часу, як до визнання ВАТ "Лозівське АТП-16309" банкрутом. Так і в ході проведення ліквідаційної процедури, ТОВ "Лозівський автопарк" користувалося і продовжує користуватися спірним майном, вважаючи його своїм. Подання ТОВ "Лозівський автопарк" чисельних заяв та звернень до суду, на думку апелянта, лише призвело до необґрунтованого затягування строку проведення ліквідаційної процедури і було направлено лише для виникнення підстав щодо легітимності користування спірним майном.
Апелянт вважає, що вимоги кредитора не можуть вважатися грошовими у розумінні ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, а отже не можуть бути конкурсними, як зазначено в оскаржуваній ухвалі суду від 25.11.2020.
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було надано оцінку тому факту, що керівник ТОВ "Лозівський автопарк" ОСОБА_1. виконує обов`язки керівника з 27.11.2014, тобто з моменту визнання ВАТ "АТП-16309" банкрутом. До визнання ВАТ "АТП-16309" банкрутом ОСОБА_1 був головою правління та входив до складу ліквідаційної комісії боржника. Отже, ліквідатор вказує на те, що ці юридичні особи пов`язані спільним керівником - ОСОБА_1 .
Ліквідатор посилається на протокол загальних зборів акціонерів ВАТ "Лозівське АТП-16309" від 30.04.2014, в якому керівник ОСОБА_1. зазначив про те, що підприємство не працює тривалий час, а саме, на протязі останніх десяти років, та має значні борги перед бюджетом.
Наведені обставини, на думку ліквідатора, ставлять під сумнів ефективне використання отриманих грошових коштів у вигляді поворотної фінансової допомоги та можуть свідчити про відсутність реальних намірів щодо виконання договору про спільну діяльність.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2020 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Тихий П.В., суддя Россолов В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Лозівське АТП-16309" арбітражного керуючого Черкасова Станіслава Андрійовича на ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.11.2020 у справі №922/4571/14; призначено справу до розгляду на 12.01.2021 об 11:30.
22.12.2020 від ТОВ "Лозівський автопарк" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№12899), в якій кредитор просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.11.2020 у справі №922/4571/14 залишити без змін.
ТОВ "Лозівський автопарк" зазначає, що його не було серед кредиторів ВАТ "Лозівське АТП-16309", оскільки вони не перебували у зобов`язальних відносинах, так як між сторонами була укладена угода про припинення зобов`язань передачею відступного №2 від 30.03.2014, за умовами якої сторони домовились про припинення всіх зобов`язань зі сплати 2900000,00 грн, що випливають із договору поворотної фінансової допомоги 2-а. На виконання вказаної угоди між сторонами було укладено договір купівлі-продажу від 31.03.2014.
Кредитор вказує, що лише після відмови суду в задоволенні заяви про визнання правочинів дійсними (21.05.2020), що розглядалася в рамках даної справи, у боржника перед товариством виникла заборгованість на суму 2970330,00 грн. За результатами розгляду зазначеної заяви товариство дізналося, що його права як кредитора порушені. Зазначені обставини і зумовили звернення ТОВ "Лозівський автопарк" до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника лише у серпні 2020 року.
11.01.2021 від апелянта надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу (вх.№217), в якій ліквідатор зазначає про неповажність причин пропуску ТОВ "Лозівський автопарк" строку позовної давності на звернення із заявою кредитора з грошовими вимогами до боржника, наполягає на задоволенні апеляційної скарги та просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.11.2020 скасувати повністю.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 02.02.2021 о 12:00 год. Встановлено учасникам справи строк до 27.01.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання іншим учасникам справи.
01.02.2021 з електронної адреси Лозівського відділу обслуговування громадян [email protected] у справі №922/4571/14 надійшов лист про підтримання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області апеляційної скарги, який не засвідчено електронним цифровим підписом, про що Східним апеляційним господарським судом складено акт №09-29/065 від 01.02.2021 і надіслано відправнику повідомлення про отримання та невідповідність листа вимогам чинного законодавства, та запропоновано надіслати новий лист, підписаний належним чином або оригінал документа в паперовій формі.
02.02.2021 на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду від ліквідатора ВАТ "Лозівське АТП-16309" арбітражного керуючого Черкасова С.А. надійшла відповідь на доповнення до заперечень, в яких посилається на протокол загальних зборів акціонерів ВАТ "Лозівське АТП-16309" від 30.04.2014 №1/8/2014, в якому керівник ОСОБА_1. зазначив про те, що підприємство на протязі останніх десяти років не працювало повноцінно, та має значні борги перед бюджетом. На думку апелянта зазначені обставини свідчать про прийняття керівником нераціональних управлінських рішень, які призводили до нарощування кредиторської заборгованості перед ТОВ "Лозівський автопарк" у вигляді неповернутої фінансової допомоги.
Наведені обставини, на думку ліквідатора, свідчать про явні наміри створити умови для передачі майна, належного ВАТ "Лозівське АТП-16309" на користь ТОВ "Лозівський автопарк".
Ліквідатор зазначає, що 01.02.2021 ним отримано доповнення до заперечень ТОВ "Лозівський автопарк" на апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.11.2020 у справі №922/4571/14, однак до апеляційного суду жодні доповнення до заперечень ТОВ "Лозівський автопарк" на апеляційну скаргу не надходили.
До початку судового засідання 02.02.2021 з електронної адреси Лозівського відділу обслуговування громадян [email protected] у справі №922/4571/14 надійшов лист про підтримання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області апеляційної скарги, який не засвідчено електронним цифровим підписом, про що Східним апеляційним господарським судом складено акт №09-29/068 від 02.02.2021 і надіслано відправнику повідомлення про отримання та невідповідність листа вимогам чинного законодавства, та запропоновано надіслати новий лист, підписаний належним чином або оригінал документа в паперовій формі.
До початку судового засідання 02.02.2021 з електронної адреси ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1 у справі №922/4571/14 надійшов лист про підтримання Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області апеляційної скарги, який не засвідчено електронним цифровим підписом, про що Східним апеляційним господарським судом складено акт №09-29/069 від 02.02.2021 і надіслано відправнику повідомлення про отримання та невідповідність листа вимогам чинного законодавства, та запропоновано надіслати новий лист, підписаний належним чином або оригінал документа в паперовій формі.
До початку судового засідання 02.02.2021 з електронної адреси Лозівський МРЦЗ [email protected] у справі №922/4571/14 надійшов лист про підтримання Лозівським міськрайонним центром зайнятості апеляційної скарги, який не засвідчено електронним цифровим підписом, про що Східним апеляційним господарським судом складено акт №09-29/069 від 02.02.2021 і надіслано відправнику повідомлення про отримання та невідповідність листа вимогам чинного законодавства, та запропоновано надіслати новий лист, підписаний належним чином або оригінал документа в паперовій формі.
Розглянувши листи Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області та Лозівського міськрайонного центру зайнятості, що надійшли в електронній формі, судом встановлено, що вони не підписані електронним цифровим підписом відправника, що суперечить вимогам статті 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", Закону України "Про електронні довірчі послуги", наказу Міністерства юстиції України від 11.11.2014 №1886/5 "Про затвердження Порядку роботи з електронними документами у діловодстві та їх підготовки до передавання на архівне зберігання".
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини 8 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представником).
Відповідно до частин 2, 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України, письмова заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником або представником; суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявникові без розгляду.
За таких обставин, враховуючи, що листи Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області та Лозівського міськрайонного центру зайнятості не підписані електронним цифровим підписом, вони залишаються судом без розгляду з огляду на їх невідповідність вимогам господарського процесуального законодавства.
02.02.2021 у судовому засіданні апеляційної інстанції був присутній апелянт - арбітражний керуючий Черкасов С.А., який наполягав на доводах апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції 02.02.2021 представники кредитора ТОВ "Лозівський автопарк" проти задоволення апеляційної скарги ліквідатора заперечували, ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.11.2020 у справі №922/4571/14 вважають законною та обґрунтованою, та просили суд залишити її без змін.
Представник кредитора ГУ ДПС у Харківській області, який був присутній у судовому засіданні апеляційної інстанції 02.02.2021, підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги арбітражного керуючого Черкасова С.А..
Представники інших кредиторів у судове засідання 02.02.2021 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи учасники справи повідомлялися належним чином у відповідності до ч. 11 ст. 240 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення ухвали апеляційного суду від 12.01.2021, якою оголошено перерву до 02.02.2021 (а.с. 244-251 т. 1).
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників інших кредиторів, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.
Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
14.02.2003 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лозівський автопарк" та Відкритим акціонерним товариством "Лозівське автотранспортне підприємство 16309" укладено угоду "Про співпрацю та організацію взаємовідносин" № 1/2, відповідно до умов якої сторони зобов`язались спільно діяти для досягнення господарчих цілей у відповідності до уставних завдань та економічної зацікавленості кожної з сторін, які приймають участь у цій угоді.
В рамках цієї угоди між сторонами було підписано договір №2-а поворотної фінансової допомоги (позики) від 14.02.2003 та, відповідно до додаткової угоди № 10, укладеної до неї сторонами від 10.02.2006, ТОВ "Лозівський автопарк" зобов`язався надати ВАТ "Лозівське АТП-16309" безпроцентну фінансову допомогу, а ТОВ "Лозівське АТП -16309" її повернути.
Відповідно до п. 4.1 Договору Кредитор зобов`язаний надати позику протягом трьох років з моменту підписання цього договору нерівними частинами виходячи із виробничої необхідності і відповідності з статутними завданнями підприємств.
Згідно з Додатковою угодою №23 від 21.02.2014 до договору №2-а поворотної фінансової допомоги (займу) від 14.02.2003 сторони внесли зміни до п. 7 Договору, та погодили, що даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його повного виконання, але в будь-якому випадку до 31.12.2014.
За період з 2003-2014 роки, ТОВ "Лозівський автопарк" надав ВАТ "Лозівське АТП-16309" фінансову допомогу в рамках договору №2-а поворотної фінансової допомоги на суму 2970330 грн.
Обставини отримання боржником фінансової допомоги у період з 2003 по 2014 роки також відображено в акті від 06.10.2014 №20-27-22-12/14082622, складеному Лозівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ВАТ "Лозівське АТП-16309" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2011 по 19.09.2014. Так у зазначеному акті вказано, що станом на початок періоду, що перевіряється по рахунку 377 "Розрахунки з іншими дебіторами" рахується кредиторська заборгованість у сумі 523968 грн перед ТОВ "Лозівський автопарк" (неповернута фінансова допомога).
Крім того, податковим органом встановлено, що боржником не задекларовано у складі валового доходу (інші доходи) суму поворотної фінансової допомоги в розмірі 1535293 грн, яка не була повернута в строк 365 днів з дня її отримання. Таким чином, на порушення пп.135.5.5 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України підприємством занижено валові доходи в сумі 1535293 грн, а саме за період з 01.09.2011 по 31.12.2013.
Таким чином, податковою перевіркою підтверджено наявність заборгованості в загальному розмірі 2970330 грн (523968 грн (сума фінансової допомоги, отримана до 01.09.2011, тобто до періоду, що перевірявся) + 1535293 грн (сума фінансової допомоги, отримана в період з 01.09.2011 по 31.12.2013, тобто за період, за який здійснювалася перевірка).
В той же час, 30.03.2014 між сторонами (ВАТ "Лозівське АТП-16309" та ТОВ "Лозівський автопарк") укладена угода про припинення зобов`язання передачею відступного №2, відповідно до умов якої, сторони домовилися про припинення всіх зобов`язань відповідача, що випливають з договору поворотної фінансової допомоги (займу) № 2 від 14.02.2003 з доповненнями в додатковій угоді № 10 від 10.02.2006, укладеного між первісним кредитором та боржником, внаслідок надання відповідачем замість виконання цих зобов`язань, відступного відповідно до умов цієї угоди (розділ 2 угоди).
Сторонами також погоджено, що відступне повністю покриває всі вимоги кредитора щодо боржника, що випливають з договору поворотної фінансової допомоги, в тому обсязі, в якому вони існують на момент підписання угоди, щодо оплати поставленого товару і сплати неустойки за прострочення оплати (розділ 3 угоди).
У розділі 4 угоди сторонами була визначена форма надання відступного, шляхом передання відповідачем позивачу рухомого майна відповідно до додатку до договору.
У розділі 7 угоди про припинення зобов`язання передачею відступного сторони погодили обов`язковість її нотаріального посвідчення.
Крім того, 15.01.2004 між сторонами (позивач - лізингоодержувач, відповідач - лізингодавець) укладено договір оперативного лізингу № 21-а від 15.01.2004, за умовами якого, лізингодавець передає, а лізингоодержувач отримує у тимчасове володіння та платне користування майно, відповідно до актів приймання - передання (розділ 1 договору).
На виконання договору лізингу, сторонами був підписаний акт приймання - передання рухомого майна за договором оперативного лізингу № 21-а від 15.01.2004.
Додатковою угодою № 5 від 03.05.2012 до договору оперативного лізингу №12-а від 15.01.2004, сторони погодили, що лізингодавець передає, а лізингоодержувач бере у тимчасове володіння в платне користування нерухоме майно терміном на 2,5 роки.
На виконання цієї додаткової угоди, сторонами був підписаний акт приймання - передання нерухомого майна за договором оперативного лізингу № 21-а від 15.01.2004.
Пунктом 4.8 договору оперативного лізингу № 21-а від 15.01.2004 сторони передбачили можливість викупу лізингоодержувачем майна, переданого в лізинг.
31.03.2014 між сторонами укладено угоду № 3 про перехід права власності майна по договору оперативного лізингу № 21-а від 15.01.2004, відповідно до якої сторонами було погоджено перехід у власність позивача майна відповідача, як лізингодавця, згідно із актами приймання - передання (п. 1 угоди), та домовились, в підтвердження переходу права власності на майно укласти договір купівлі - продажу.
На виконання сторонами вказаної угоди, 31.03.2014 між сторонами було укладено договір купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна № 4, відповідно до умов якого ВАТ "Лозівське АТП -16309" зобов`язався продати, а ТОВ "Лозівський автопарк" купити нерухоме майно з обладнанням та транспортними засобами, що належать ВАТ "Лозівське АТП -16309". Нежитлові будівлі, споруди, комунікації, а також найменування, кількість транспортних засобів, їх технічний стан вказуються окремими угодами до цього договору (розділ 1 договору), які було підписано сторонами 31.03.2014.
Пунктом 2.1. цього договору, сторонами визначено, що у зв`язку з повним виконанням умов оплати "майна", відсутністю претензій у сторін одна до одної, право власності на "майно" переходить до покупця після підписання сторонами акту -приймання-передачі, вказаного "майна".
31.03.2014 сторонами підписані акти передачі - приймання рухомого та нерухомого майна.
Сторони звернулися до нотаріуса за нотаріальним посвідченням договору купівлі-продажу нерухомого майна №4 від 31.03.2014.
Однак, постановою приватного нотаріуса №135/02-31 від 01.04.2014 сторонам відмовлено у посвідченні вказаного договору, у зв`язку з невідповідністю статутних документів відповідача вимогам законодавства про акціонерні товариства - відсутність такої організаційно-правової форми, як відкрите акціонерне товариство.
Отже, у нотаріальному засвідченні договору купівлі-продажу № 4 від 31.03.2014 було відмовлено приватним нотаріусом.
Зазначені обставини стали підставою для звернення ТОВ "Лозівське АТП-16309" з позовом про визнання права власності на нежитлові будівлі літ. "А-2", загальною площею 1073,8 кв.м., літ. "Б-2", загальною площею 3983,9 кв.м., літ. Д", загальною площею 23,5 кв.м., 2 СК-26, огорожу - 650 п.м., асфальтовану відкриту стоянку на 150 авто, площею 6400 кв.м., зовнішнє освітлення ЛЕП-10КВТ, мережі водопостачання та каналізації, газопровід внутрішній, розташовані за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Польова, 1, а також транспортні засоби: ПАЗ 3205 (1991 рік випуску, державний номер НОМЕР_1 , реєстраційне свідоцтво НОМЕР_2 , дата реєстрації 14.05.2008 року), IKARUS 250 (1986 рік випуску, державний номер НОМЕР_3 , реєстраційне свідоцтво НОМЕР_4 , дата реєстрації 07.07.2007), DAIMLER-BENZ 0303 (1977 рік випуску, державний номер НОМЕР_5 , реєстраційне свідоцтво НОМЕР_6 , дата реєстрації 09.06.2007); DAIMLER-BENZ (1987 рік випуску, державний номер НОМЕР_7 , реєстраційне свідоцтво НОМЕР_8 , дата реєстрації 12.06.2002 року); IKARUS 256 (1988 рік випуску, державний номер НОМЕР_9 , реєстраційне свідоцтво НОМЕР_10 , дата реєстрації 21.08.1997), КРАЗ 256 (1993 рік випуску, державний номер НОМЕР_11 , реєстраційне свідоцтво НОМЕР_12 , дата реєстрації 09.04.1993), ГАЗ 3307 (1993 рік випуску, державний номер НОМЕР_13 , реєстраційне свідоцтво НОМЕР_14 , дата реєстрації 12.01.1995).
Справа розглядалась судами неодноразово. Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.02.2016 у справі № 922/2473/15 (за результатами нового розгляду з урахуванням висновків, викладених у постанові Вищого господарського суду України, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд зазначив про невідповідність укладених сторонами угоди про припинення зобов`язань передачею відступного від 30.03.2014 № 2 та договору купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна №4 від 31.03.2014 вимогам чинного законодавства при їх укладенні.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 №922/2473/15 рішення Господарського суду Харківської області від 01.02.2016 залишено без змін.
При апеляційному перегляді колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що договір купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна №4 від 31.03.2014, укладений між ТОВ "Лозівський автопарк" та ВАТ "Лозівське АТП-16309", є нікчемним, оскільки його недійсність прямо встановлена законом.
До того ж, колегія суддів апеляційного господарського суду погодилася з судом першої інстанції щодо недійсності угоди про припинення зобов`язань шляхом відступного від 30.03.2014 №2, укладеної між ТОВ "Лозівський автопарк" та ВАТ "Лозівське АТП-16309", оскільки підставою недійсності такого правочину є недодержання сторонами в момент його укладення умови щодо нотаріального посвідчення такого договору.
Разом з тим, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 у справі №922/2473/15 за позовом ТОВ "Лозівський автопарк" до ВАТ "Лозівське АТП-16309" про визнання права власності, також встановлено: "Як підтверджено матеріалами справи, за період з 2003-2014 роки, позивачем надано відповідачу фінансової допомоги в рамках договору №2-а поворотної фінансової допомоги 2970330 грн".
Постанова Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 у справі №922/2473/15 набрала законної сили, є чинною та не оскаржена в установленому законом порядку.
Враховуючи наведені обставини, ТОВ "Лозівський автопарк" звернулось до Господарського суду Харківської області в межах справи про банкрутство ВАТ "Лозівське АТП-16309" із заявою (вх.№896 від 14.01.2019), в якій заявник просив суд:
-визнати дійсною угоду про припинення зобов`язання передачею відступного №2 від 30.03.2014, укладену між ТОВ "Лозівський автопарк" та ВАТ "Лозівське АТП - 16309";
-визнати дійсним договір купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна №4 від 31.03.2014 укладений між ТОВ "Лозівський автопарк" та ВАТ "Лозівське АТП - 16309".
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.02.2020 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський автопарк" (вх.№896 від 14.01.2019) повністю. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.02.2020 залишено без змін.
У зв`язку з тим, що наведеними вище судовими рішеннями встановлено відсутність у ТОВ "Лозівський автопарк" права власності на майно, за рахунок якого, як він вважав, будуть задоволені його вимоги щодо повернення наданої фінансової допомоги, ТОВ "Лозівський автопарк" звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою (вх. 18559 від 12.08.2020) з грошовими вимогами до боржника.
У заяві просить суд: визнати грошові вимоги у розмірі 2970330,00 грн (розмір наданої боржнику фінансової допомоги) та 4204,00 грн (судовий збір, сплачений за звернення із завою з грошовими вимогами).
Як зазначалося, ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.11.2020 у справі №922/4571/14 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський автопарк" вх. 27484 від 25.11.2020 про визнання поважними причин пропущення строку позовної даності. Визнано поважними причини пропуску ТОВ "Лозівський автопарк" строків позовної даності для звернення із вимогами про повернення поворотної фінансової допомоги. Задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський автопарк" з грошовими вимогами до боржника (вх. 18559 від 12.08.2020). Визнано грошові вимоги ТОВ "Лозівський автопарк" до боржника у розмірі 2970330,00 грн як конкурсні без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів та 4204 грн судового збору за звернення із заявою з грошовими вимогами до боржника. Ліквідатору боржника ухвалено включити зазначені вимоги до реєстру вимог кредиторів в порядку черговості, визначеній Кодексом України з процедур банкрутства.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що договір про надання поворотної фінансової допомоги не визнано недійсним у встановленому законом порядку, отже є дійсним та підлягає виконанню.
При розгляді справи № 922/2473/15 Харківським апеляційним господарським судом встановлено, що матеріалами справи підтверджено розмір отриманої боржником фінансової допомоги протягом 2003-2014 років - 2970330 грн.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки судовим рішенням (постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 у справі № 922/2473/15) встановлено розмір отриманої боржником фінансової допомоги від ТОВ "Лозівський автопарк", а ліквідатором боржника не надано доказів повернення такої допомоги повністю або частково після 29.03.2016, тому суд вважає доведеним факт розміру отриманої боржником та не повернутої фінансової допомоги у розмірі 2970330,00 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Лозівський автопарк" звернувся із заявою з грошовими вимогами до боржника, які складаються з суми неповернутої фінансової допомоги у серпні 2020 року, тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування якої заявлено ліквідатором боржника.
Однак, встановивши, що ТОВ "Лозівський автопарк" протягом всього цього строку учинялись активні дії, направлені на намагання захистити своє право, однак такі дії не дали результату, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску позовної давності.
Заслухавши суддю-доповідача та присутніх представників учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, переглянувши справу з урахуванням меж перегляду визначених в ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство).
21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 21.10.2019 №2597-VIII.
Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень, з дня введення в дію цього Кодексу визнати такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 441). Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 28, ст. 940; 2015 р., № 43, ст. 386) втрачає чинність через один рік з дня введення в дію цього.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.
Відповідно до частини 4 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.
Як встановлено судом, свої грошові вимоги ТОВ "Лозівський автопарк" обґрунтовує наявністю заборгованості ВАТ "Лозівське АТП 16309" у розмірі 2970330,00 грн, що отримані останнім за договором поворотної фінансової допомоги (позики), однак не були повернуті.
Договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики.
Відповідно до статті 1046 ЦК України (в редакції, що діяла у 2003 році, коли був укладений договір про надання фінансової допомоги) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1049 ЦК України (у відповідній редакції) передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір про надання поворотної фінансової допомоги №2-а від 14.02.2003 не визнано недійсним у встановленому законом порядку, отже є дійсним та підлягає виконанню.
Отримання боржником фінансової допомоги протягом 2003-2014 років у розмірі 2970330 грн підтверджується актом податкової перевірки від 06.10.2014 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 у справі № 922/2473/15.
При розгляді справи №922/2473/15 Харківським апеляційним господарським судом встановлено, що матеріалами справи підтверджено розмір отриманої боржником фінансової допомоги протягом 2003-2014 років - 2970330 грн (постанова від 29.03.2016).
Зазначена постанова апеляційного господарського суду набрала законної сили і при розгляді зазначеної справи брали участь ті самі сторони ТОВ "Лозівський автопарк" та ВАТ "Лозівське АТП-16309", тому, незважаючи на те, що предмет спору у справі № 922/2473/15 не був тотожним з вимогами заяви ТОВ "Лозівський автопарк" (вх. 18559 від 12.08.2020) у справі про банкрутство, однак, обставини справи були одні і ті самі.
Матеріали справи не містять доказів повернення боржником фінансової допомоги, отриманої за договором поворотної фінансової допомоги №2-а від 14.02.2003 у розмірі 2970330 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи, а також постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 у справі № 922/2473/15, підтверджується розмір отриманої боржником та не повернутої фінансової допомоги у розмірі 2970330,00 грн.
Оскільки вимоги ТОВ "Лозівський автопарк" виникли на підставі договору поворотної фінансової допомоги №2-а від 14.02.2003 та складають суму отриманої боржником та неповернутої фінансової допомоги у розмірі 2970330,00 грн, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що зазначені вимоги кредитора є грошовими.
Щодо тверджень скаржника, що керівник ТОВ "Лозівський автопарк" ОСОБА_1 виконує обов`язки керівника з 27.11.2014, тобто з моменту визнання ВАТ "АТП-16309" банкрутом, а до визнання ВАТ "АТП-16309" банкрутом ОСОБА_1 був головою правління та входив до складу ліквідаційної комісії боржника. Тобто, ліквідатор вказує на те, що ці юридичні особи пов`язані спільним керівником - ОСОБА_1 .
Відповідно до відомостей ЄДРПОУ - ТОВ "Лозівський автопарк" ОСОБА_1 є керівником зазначеного товариства з 27.11.2014.
Постановою Господарського суду Харківської області від 27.11.2014 у справі №922/4571/14 ВАТ "Лозівське АТП - 16309" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
Як вбачається, ТОВ "Лозівський автопарк" не заперечує то й факт, що до визнання ВАТ "Лозівське АТП - 16309" банкрутом, ОСОБА_1 був керівником боржника.
Згідно з відомостями ЄДРПОУ - ТОВ "Лозівський автопарк" та ВАТ "Лозівське АТП - 16309" більшість видів економічної діяльності вказаних суб`єктів господарювання співпадає, отже вказані суб`єкти господарювання здійснюють господарську діяльність на одному ринку.
За таких умов, цілком природньо, що один й той же працівник, який має спеціалізовану освіту, навики та досвід роботи у окремій галузі господарювання на тотожній посаді в невеликому місті в окремі періоди часу працював спочатку у ВАТ "Лозівське АТП - 16309", а після визнання його банкрутом у ТОВ "Лозівський автопарк".
Право вільно обирати місце роботи та вид занять є конституційним правом кожної людини.
Щодо пропуску кредитором ТОВ "Лозівський автопарк" строку позовної давності на звернення із заявою з грошовими вимогами до боржника, судова колегія зазначає про таке.
Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до пункту 1.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10 позовна давність застосовується у розгляді вимог кредиторів за грошовими зобов`язаннями у провадженні зі справ про банкрутство, за винятком випадків, коли підставою цих вимог є виконавчі документи або якщо у відповідних вимогах судом вже було відмовлено в порядку позовного провадження.
Положеннями статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Чинним законодавством не передбачено переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право.
Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав, а інститут позовної давності має на меті сприяти сталості цивільних відносин.
Відповідну правову позицію щодо застосування строків позовної давності та наслідків їх спливу наведено у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 910/2974/18, від 15.01.2019 у справі № 910/2969/18, від 15.01.2019 у справі № 910/2972/18, від 07.02.2019 у справі № 910/2966/18, від 26.02.2019 у справі № 910/2967/18 та від 21.05.2019 у справі № 910/15457/17, від 11.11.2019 у справі №904/1038/19 тощо.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Господарського суду Харківської області від 27.11.2014 ВАТ "Лозівське АТП 16309" визнано банкрутом. Отже, строк виконання всіх зобов`язань боржника вважається таким, що настав.
Тобто, з моменту визнання боржника банкрутом настав і строк виконання зобов`язань боржника з повернення фінансової допомоги.
Враховуючи зазначене, ТОВ "Лозівський автопарк" мав звернутися з вимогами до боржника про повернення фінансової допомоги до 27.11.2017 (три роки з дати визнання боржника банкрутом - з 27.11.2014).
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Лозівський автопарк" звернувся із заявою з грошовими вимогами до боржника, які складаються з суми неповернутої фінансової допомоги у серпні 2020 року, тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування якої заявлено ліквідатором боржника.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права.
Зазначена правова позиція Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012.
Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, суд вважає правомірними та доведеними твердження ліквідатора про те, що ТОВ "Лозівський автопарк" пропущено строк позовної давності для звернення за захистом порушеного права (вимогами про повернення поворотної фінансової допомоги).
Разом з тим, ТОВ "Лозівський автопарк" подано заяву про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності для заявлення вимог про повернення поворотної фінансової допомоги.
Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права у спорі у справі про банкрутство, стороною якого є боржник, суди мають виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права. Тому, вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, суд з огляду на положення статті 13 ЦК України ("Межі здійснення цивільних прав") має враховувати добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом усього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо.
Частиною 5 статті 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як встановлено судом, з метою врегулювання питання щодо повернення отриманої поворотної фінансової допомоги між боржником та ТОВ "Лозівський автопарк" було укладено договори, за яким ТОВ "Лозівський автопарк" вважав, що набув права власності на майно боржника в рахунок заборгованості боржника щодо повернення фінансової допомоги.
На виконання цих договорів боржником за актами приймання передачі були передані ТОВ "Лозівський автопарк" об`єкти рухомого та нерухомого майна.
Наведене майно, яке перелічено вище, перебувало у реальному користуванні ТОВ "Лозівський автопарк", про що не заперечується сторонами.
Підписання зазначених договорів та передача майна відбувалось ще до відкриття провадження у справі про банкрутство ВАТ "Лозівський автопарк".
Зазначені обставини мали наслідком обґрунтовані сподівання ТОВ "Лозівський автопарк" та його висновки про те, що боржником передано майно в рахунок заборгованості за договорами надання поворотної фінансової допомоги.
Таким чином, ТОВ "Лозівський автопарк" мав цілком обґрунтовані підстави вважати виконаними зобов`язання боржника перед ним та відповідно відсутність вимог до останнього.
Однак, як встановлено та зазначено вище, під час реєстрації зазначених договорів ТОВ "Лозівський автопарк" стало відомо про те, що договори не відповідають встановленим до них законом вимогам, що мало наслідком відмову у реєстрації права власності за ТОВ "Лозівський автопарк" на майно, яке, як він вважав, отримано ним в рахунок заборгованості боржника.
Наведені обставини стали підставою для звернення ТОВ "Лозівський автопарк" до суду з позовом про визнання права власності на отримане ним за цими договорами майно.
За результатами розгляду вимог про визнання за ТОВ "Лозівський автопарк" права власності на майно ухвалено рішення про відмову у задоволенні таких вимог.
Відмовляючи у задоволенні вимог, суд зауважив на тому, що договори, на які посилався позивач (ТОВ "Лозівський автопарк"), як на підставу виникнення права власності, є нікчемними, що унеможливлює задоволення позовних вимог.
ТОВ "Лозівський автопарк" з метою захисту свого порушеного права та сподівання отримати задоволення своїх вимог звернувся до суду з іншими вимогами про визнання нікчемних договорів дійсними. Такі вимоги були заявлені ТОВ "Лозівський автопарк" в межах справи про банкрутство ВАТ "Лозівське АТП 16309". Однак, в задоволенні таких вимог судом було відмовлено (ухвала Господарського суду Харківської області від 18.02.2020, залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2020).
Саме після того, як ТОВ "Лозівський автопарк" використало способи захисту порушеного права у вигляді вимог про визнання права власності на отримане майно та визнання договорів дійсним та пересвідчився у їх неефективності та тому, що вони не призвели до бажаного результату (не зміг отримати задоволення вимог) він звернувся до суду в межах справи про банкрутство із заявою з грошовими вимогами до боржника. Через неефективність попередньо обраних способів захисту порушеного права звернення із заявою з грошовими вимогами до боржника вважав єдиним можливим способом захистити своє право.
Тобто ТОВ "Лозівський автопарк" протягом всього цього строку учинялись активні дії, направлені на намагання захистити своє право, однак такі дії не дали результату.
Такі причини обґрунтовані зверненнями до суду з вимогами про визнання права власності на майно та визнання дійсними нікчемних договорів та судовим розглядом таких вимог. На протязі всього цього строку та ухвалення остаточних судових рішень за результатами такого розгляду ТОВ "Лозівський автопарк" вважав можливим задоволення своїх вимог у інший спосіб.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо поважності причин пропуску строку позовної давності кредитором.
Оскільки ТОВ "Лозівський автопарк" належним чином обґрунтовано підстави пропуску позовної давності, підстави пропуску такого строку визнані обґрунтовано судом поважними, судова колегія вважає цілком правильним та обґрунтованим визнання кредиторських вимог ТОВ "Лозівський автопарк".
Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Лозівське АТП-16309" арбітражного керуючого Черкасова Станіслава Андрійовича задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Харківської області від 25.11.2020 у справі №922/4571/14 підлягає залишенню без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Лозівське АТП-16309" арбітражного керуючого Черкасова Станіслава Андрійовича залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.11.2020 у справі №922/4571/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286 - 289 ГПК України.
У судовому засіданні 02.02.2021 було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 09.02.2021.
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя В.В. Россолов
Суддя П.В. Тихий
