ОКРЕМА ДУМКА
судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Погрібного С. О.
справа № 639/7253/18
провадження № 61-1287св20
Постанова Верховного Суду від 23 грудня 2020 року
Відповідно до частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України викладаю окрему думку.
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Державного підприємства «СЕТАМ»
(далі - ДП «СЕТАМ»), приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва Олександра Сергійовича, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), про визнання електронних торгів з продажу автомобіля марки Nissan X-Trail, 2.5 CVT SE SG, 2008 року випуску, легковий універсал-В, двигун № НОМЕР_1 , номер кузова № НОМЕР_2 , сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 , протоколу проведення електронних торгів від 28 грудня 2017 року № 308111, виданого ОСОБА_2 , акта від 04 січня 2018 року про проведення електронних торгів, складеного приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Семендяєвим О. С., свідоцтва про право власності на ім`я ОСОБА_2 , виданого на підставі акта про проведення електронних торгів, недійсними, витребування автомобіля з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 .
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що на підставі виконавчого напису № 11638, вчиненого 20 червня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. про звернення стягнення на належний ОСОБА_1 транспортний засіб, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Семендяєв О. С. відкрив виконавче провадження. У грудні 2017 року у позивача вилучено автомобіль, 28 грудня 2017 року ДП «СЕТАМ» провело електронні торги з реалізації транспортного засобу і переможцем оголошено відповідача ОСОБА_2 , яким сплачено 272 400, 00 грн.
Позивач вважав, що електронні торги у виконавчому проваджені з реалізації належного йому на праві власності автомобіля відбулися з порушенням встановлених законодавством правил та процедури проведення торгів у зв`язку з тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2018 року у справі № 642/6377/17 виконавчий напис, яким звернуто стягнення на належний йому транспортний засіб, визнано таким, що не підлягає виконанню. Крім того, позивач посилався на те, що ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 10 січня 2018 року накладено арешт на транспортний засіб шляхом заборони вчиняти будь-які дії з автомобілем, і на момент подання позову ОСОБА_1 залишався власником транспортного засобу.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 серпня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову у виді заборони відчуження автомобіля марки «Nissan» моделі «Х-Trail 2.5 CVT SE SG», 2008 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_3 , та заборони державної перереєстрації автомобіля «Nissan» моделі « Х-Trail 2.5 CVT SE SG», 2008 року випуску, легковий універсал-В, державний номерний знак НОМЕР_3 , накладені ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 січня 2019 року і постановою Харківського апеляційного суду від 26 березня 2019 року.
Постановою Харківського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 серпня 2019 року - без змін.
ІІ. РОЗГЛЯД СПРАВИ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
У січні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 серпня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Касаційна скарга обґрунтовувалася тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не звернули увагу на те, що позивача не було повідомлено про відкриття виконавчого провадження, оголошення в розшук, арешт та проведення оцінки його автомобіля «Nissan» моделі «Х-Trail 2.5 CVT SE SG», 2008 року випуску, легковий універсал-В, державний номерний знак НОМЕР_3 ;
- не врахували наявність преюдиційного рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2018 року у справі № 642/6377/17, яке набрало законної сили, про визнання виконавчого напису № 11638, вчиненого 20 червня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., таким, що не підлягає виконання з моменту його вчинення;
- не звернули увагу на те, що на момент виникнення спірних правовідносин у статті 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не було передбачено такого позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, як реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса;
- не надали належної оцінки тому, що на час проведення оспорюваних електронних торгів у провадженні Ленінського районного суду м. Харкова вже знаходилась позовна заява про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, із клопотанням про забезпечення позову;
- проігнорували те, що оскільки оспорювані електронні торги проведені 28 грудня 2017 року на підставі виконавчого напису нотаріуса, який в подальшому визнано таким, що не підлягає виконанню з моменту його вчинення, то вони в силу статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підлягають визнанню їх недійсними.
Постановою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 серпня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року скасовано,ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ДП «СЕТАМ», приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Семендяєва О. С., третя особа - ПАТ «Укрсоцбанк», про визнання електронних торгів, протоколу про проведення електронних торгів, свідоцтва про право власності недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено.
Визнано недійсними електронні торги, проведені 28 грудня 2017 року ДП «СЕТАМ» із реалізації автомобіля Nissan X-Trail, 2.5 CVT SE SG, 2008 року випуску, легковий універсал-В, двигун № НОМЕР_1 , номер кузова № НОМЕР_2 , сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 .
Визнано недійсним протокол проведення електронних торгів № 308111, проведених 28 грудня 2017 року ДП «СЕТАМ» із реалізації автомобіля Nissan X-Trail, 2.5 CVT SE SG, 2008 року випуску, легковий універсал-В, двигун № НОМЕР_1 , номер кузова № НОМЕР_2 , сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 .
Визнано недійсним акт приватного виконавця про проведення електронних торгів № 55219960, проведених 28 грудня 2017 року ДП «СЕТАМ» із реалізації автомобіля Nissan X-Trail, 2.5 CVT SE SG, 2008 року випуску, легковий
універсал-В, двигун № НОМЕР_1 , номер кузова № НОМЕР_2 , сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 , складений 04 січня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Семедяєвим О. С.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності на автомобіль Nissan X-Trail, 2.5 CVT SE SG, 2008 року випуску, легковий універсал-В, двигун № НОМЕР_1 , номер кузова № НОМЕР_2 , сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 , що видане на ім`я ОСОБА_2 .
Витребувано з володіння ОСОБА_2 автомобіль Nissan X-Trail, 2.5 CVT SE SG, 2008 року випуску, легковий універсал-В, двигун № НОМЕР_1 , номер кузова № НОМЕР_2 , сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Враховуючи те, що виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого проводилася примусова процедура продажу рухомого майна на оспорюваних електронних торгах, визнаний у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про недійсність електронних торгів, які були проведені на підставі такого виконавчого напису, що призвело до порушення майнових прав позивача.
Задовольняючи позовні вимоги про витребування майна, колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що спірний автомобіль вибув з володіння позивача та був реалізований на електронних торгах на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. від 20 червня 2017 року, під реєстровим номером 11638. Цей напис рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2018 року у справі № 642/6377/17 визнано таким, що не підлягає виконанню, тому у розумінні положень статті 388 ЦК України спірне рухоме майно вибуло з володіння позивача поза його волею. Отже, позовні вимоги про витребування із незаконного володіння ОСОБА_2 спірного автомобіляNissan X-Trail, 2.5 CVT SE SG, 2008 року випуску, легковий універсал-В, двигун № НОМЕР_1 , номер кузова № НОМЕР_2 , сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 , в порядку, визначеному частиною першою статті 388 ЦК України, також підлягають задоволенню.
ІІІ. ДОВОДИ ОКРЕМОЇ ДУМКИ СУДДІ
Із наведеною правовою позицією колегії суддів Суду щодо наявності правових підстав для витребування майна у порядку статті 388 ЦК України не погоджуюсь, враховуючи таке.
Відповідно частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Для захисту своїх майнових інтересів власник або суб`єкт іншого речового права може використовувати вимоги про визнання недійсною угоди з відчуження належної йому речі (якщо мова йде про оспорюваний правочин) або про застосування наслідків недійсності правочину (якщо мова йде про вчинення нікчемного правочину). В обох випадках загальним наслідком вчинення недійсної угоди стане реституція, яка полягає, зокрема у поверненні конкретної речі (предмета угоди) первинному власнику.
При цьому реституція застосовується саме у спорах про визнання правочинів недійсними або нікчемними і полягає у поновленні порушених майнових прав, приведення їх до стану, що існував на момент вчинення дії, якою порушене право особи, тобто повернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі - тих же самих, або подібних, або речей такої самої вартості. Якщо їх неможливо повернути у натурі, то відшкодовується їх вартість у грошах.
Реституція - це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту, зокрема й права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.
Натомість віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (в тому числі титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна відсутні договірні відносини, або інші відносні правовідносини - до моменту початку порушення прав позивача, і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право витребувати своє майно від добросовісного набувача.
У статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Положення частини першої статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існувало будь-яких відносних правовідносин.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18).
У справі, яка переглядалася Верховним Судом, встановлено, що спірне рухоме майно було відчужене на прилюдних торгах на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у подальшому визнаний у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в примусовому продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто процедура реалізації майна на прилюдних торгах, яка завершується складанням відповідного акта, за своєю правовою природою є правочином з відчуження певного майна.
Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Врахувавши правову природу продажу майна з публічних торгів, зробивши висновок, що такий продаж здійснено в результаті вчинення певного правочину, обґрунтованим є висновок про те, що існує правова можливість застосування такого способу захисту цивільних прав та інтересів як визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим порядком.
Логічним доповненням застосування такого способу захисту, як визнання правочину недійсним, є застосування судом реституції, тобто дієвого повернення сторін у стан, що передував укладенню недійсного правочину та його виконанню сторонами.
Враховуючи, що судами не встановлено повторного (подальшого) відчуження спірного майна іншій особі, тому за встановлених фактичних обставин справи належним способом захисту таких прав та інтересів позивача є застосування реституції як засобу повернення сторін правочину у попередній до його вчинення стан. Необхідно виходити з того, що застосування таких двох способів захисту - як віндикація та визнання договору недійсним із застосуванням наслідків недійсного правочину - є взаємовиключним, а тому неможливим.
При цьому, не має правового значення, що власник спірного майна (позивач), проданого на торгах, формально не був зазначений стороною договору купівлі-продажу, оскільки особливістю примусової реалізації майна на прилюдних торгах у виконавчому провадженні є те, що продавцем (як виняток із загального правила статті 658 ЦК України) може виступати не власник цього майна, а державна виконавча служба (приватний виконавець) або організатор торгів, який в силу закону діє фактично від імені такого власника майна, що становить певну особливість примусової реалізації майна недобросовісного боржника.
Саме таке розуміння знаходить свою підтримку й у правовій науці.
Так, у правовій доктрині сформульовано точку зору, згідно з якою продавцем майна, яке реалізується з торгів у рамках виконання рішення суду
(тут - іншого рішення, що підлягає примусовому виконанню), є власник майна, оскільки саме його майно продається; держава не переносить на себе право власності на це майно і діє в зазначеному випадку від імені власника-боржника. Державний виконавець, на думку ОСОБА_3 , є в цій ситуації представником власника.
Отже, це той виняток у цивільному праві, коли продавцем майна правомірно може бути особа, яка не є власником проданого майна, проте в результаті вчинення такого правочину настають правові наслідки саме для його власника. В описаній правовій ситуації особа власника іманентно та приховано завжди присутня у таких відносинах, оскільки саме з метою припинення права власності такої особи такі прилюдні торги і проводяться. Іншим результатом проведення таких торгів є задоволення вимог, які мав своєчасно виконати боржник, власник такого майна. Тобто такий продаж, хоча й поза волею власника, відбувається переважно саме у його інтересах та на його користь.
Щодо оцінки того, чи відбулося у спірних правовідносинах кількаразовий перехід права на спірне майно чи передача володіння ним
Вважаю за неможливе підтримати висновок колегії суддів, що в результаті таких оспорюваних торгів відбувся кількаразовий перехід права на спірне майно, оскільки за встановлених фактичних обставин справи право власності на спірне майно перейшло лише одного разу: саме в результаті єдиного правочину - як результат проведення та оформлення прилюдних торгів, оспорюваних у цій справі.
Переконаний, що застосування віндикаційного позову було б можливим лише у тому випадку, якщо б переможець торгів, у свою чергу, здійснив наступне відчуження спірного майна іншій особі.
У такому випадку власник майна, який би захищав своє порушене право, мав би право саме на віндикаційний позов до останнього набувача майна, оскільки ці особи не були б пов`язаними участю у певних відносних правовідносинах, тобто не були б сторонами оспорюваного правочину.
На відміну від наведеного гіпотетичного прикладу, у цій справі учасники спору є учасниками відносних правовідносин і, відповідно, позивач не має права стосовно до відповідача (нового власника майна, набутого на прилюдних торгах) на застосування будь-яких речово-правових способів захисту.
Таким чином, єдиним правомірним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у справі, яка переглядалася, на моє переконання, є саме застосування реституції до спірних правовідносин. Саме застосування такого способу захисту відповідало б правовій природі та характеру правових відносин між сторонами спору.
У цій справі позивач, заявивши позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, за встановлених фактичних обставин справи, обрав неправомірний спосіб захисту, що не передбачений законом до таких цивільних відносин.
Відповідно, в частині позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння суд зобов`язаний був відмовити у задоволенні позову з наведених в окремій думці підстав, оскільки змінювати підстави позову та самі вимоги суд не вправі, що матиме наслідком порушення принципу диспозитивності цивільного судочинства.
Резюмуючи, констатую, що, підтримуючи висновки Суду в частині висновків про визнання недійсними торгів, проте, на моє переконання, в частині вирішення вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння поданий позов не підлягав задоволенню, оскільки застосування такого способу захисту не узгоджується зі змістом права, що регулює такі цивільні відносини.
Суддя С. О. Погрібний
