Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 14 травня 2020 року
у справі № 910/14493/18
Господарська юрисдикція
Щодо встановлення меж товарного ринку при здійсненні контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції
Фабула справи: ПАТ «Страхова компанія «Перша» (далі - ПрАТ «СК «Перша») звернулося з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК) про визнання недійсним рішення АМК «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - Рішення АМК).
Позов мотивовано тим, що Рішення АМК є необґрунтованим, оскільки, прийняте з порушенням вимог ст.ст. 12, 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", положень Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду: позов задоволено повністю.
Мотивація касаційної скарги: АМК вважає, що судами попередніх інстанцій оскаржувані рішення у справі №910/14493/18 ухвалені з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а саме:
- п.п. 1, 5.1 - 5.3, 9, 9.2, 10.3 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку (далі - Методика);
- ч. 1 ст. 6, ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;
- ст.ст. 76, 79 ГПК України.
Правова позиція Верховного Суду: як унормовано п. 11 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Монопольним (домінуючим) вважається становище суб`єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він (суб`єкт господарювання) не доведе, що зазнає значної конкуренції.
Установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об`єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.
Обов’язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.
Водночас за змістом приписів ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.
Господарські суди у розгляді цієї категорії справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку.
Методика встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 910/6999/17, від 19.06.2018 у справі № 910/3047/17, від 11.06.2019 у справі № 915/523/18, від 05.03.2020 у справі № 910/2921/19.
Висновки: норми чинного законодавства України не містять якогось вичерпного переліку можливих ринків товарів. У кожному випадку АМК, здійснюючи контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, проводить дослідження ринку та визначає межі товарного ринку. Тому, зокрема, не можуть братись до уваги посилання сторін спору на те, що той чи інший ринок товарів, вивчення якого проводиться органом Антимонопольного комітету України, не передбачений законом.
Ключові слова: процедура оскарження рішень АМК, порушення законодавства про захист економічної конкуренції, встановлення ознак недобросовісної конкуренції, встановлення попиту на ринкові послуги
