Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 червня 2020 року
у справі № 332/1118/18
Кримінальна юрисдикція
Щодо юридичного значення наявності особистих неприязних стосунків між особами для кваліфікації дій за ст. 296 КК України
Фабула справи: вироком районного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Мотивація касаційної скарги: захисник зазначає, що дії її підзахисного кваліфіковано неправильно, оскільки в ОСОБА_1 не було хуліганського мотиву, його дії зумовлені лише особистою неприязню до потерпілого на ґрунті виниклого конфлікту. Також зазначає про те, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, самостійно встановивши предмет вчинення ОСОБА_1 протиправних дій стосовно потерпілого, вийшов за межі пред`явленого обвинувачення, до того ж, залишив поза увагою те, що цей предмет так і не був виявлений під час досудового розслідування.
Правова позиція Верховного Суду: ст. 296 КК України встановлено кримінальну відповідальність за грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, та вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень
Суб`єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства. Неповага до суспільства - це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Вказана неповага має бути явною. Це означає, що неповага до суспільства є очевидною, безсумнівною як для хулігана, так і для очевидців його дій.
Хуліганство відрізняється від інших злочинів спрямованістю умислу, мотивами, цілями винного та обставинами вчинення ним кримінально караних дій.
Зокрема, дії, що супроводжувалися заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо знайомих (членів сім`ї, родичів, сусідів та ін.), і були викликані особистими неприязними стосунками, певними діями потерпілих тощо, кваліфікують як хуліганство лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
При цьому грубе порушення громадського порядку передбачає недотримання встановлених правил поведінки у громадських місцях. Оцінювати порушення як грубе слід з урахуванням кількості його учасників, території, на якій мало місце порушення, кількості потерпілих, тривалості порушення тощо.
Висновки: наявність особистих неприязних стосунків між особами само по собі ще не свідчить про відсутність хуліганського мотиву в діях обвинуваченої особи, адже для визначення мотиву злочинних дій потрібно враховувати їх характер та спосіб вчинення, причини, що спонукали особу вчинити певні дії, поведінку обвинуваченого та потерпілих до і під час події.
Ключові слова: грубе порушення громадського порядку, заподіяння тілесних ушкоджень, суспільні норми моральності
