Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 26 червня 2018 року
у справі № 905/2475/15
Господарська юрисдикція
Щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами
Фабула справи: ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося з позовом до ТОВ-1, ТОВ-2, ТОВ-3, ТОВ-4, ТОВ-5, ТОВ-6, ТОВ-7, ТОВ-8, ТОВ-9, ТОВ-10, ТОВ-11, ТОВ-12 про стягнення солідарно заборгованості зі сплати відсотків за двома кредитними договорами.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позичальник - відповідач-1 неналежним чином виконав свої зобов'язання за кредитними договорами, укладеними з позивачем, зі сплати відсотків за користування кредитом, внаслідок чого у позичальника виникла заборгованість за відсотками, наявність якої підтверджено актом звірки заборгованості, підписаним між позивачем та відповідачем-1. За твердженням позивача, солідарну відповідальність перед позивачем за невиконання зобов'язань позичальника по зазначеним кредитним договорам несуть відповідачі, як поручителі позичальника за договорами поруки, укладеними між банком та відповідачами.
Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги, суд апеляційної інстанції залишив рішення без змін.
Мотивація касаційної скарги: позивач просить скасувати рішення в частині солідарного стягнення заборгованості на користь позивача з відповідача-1 та відповідача-12 за процентами за договором овердрафту та відмови у задоволенні позовних вимог до інших відповідачів (відповідачів 2-11) у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги до відповідачів 2-12 задовольнити в повному обсязі. Скаржник зазначає про те, що терміни "вимога" та "позов" не є тотожними та розрізняються чинним законодавством, термін "вимога" вживається в ЦК в більш широкому значенні, ніж позов, та означає будь-яку вимогу кредитора до поручителя, в тому числі і позов. За твердженням скаржника вимога про погашення кредитної заборгованості була ним направлена відповідачу-12 в порядку досудового врегулювання спору в межах встановленого ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання, у зв'язку з чим порука не є припиненою, а заборгованість підлягала стягненню з відповідача-12 в повному обсязі.
Правова позиція Верховного Суду: в разі укладення кількох договорів поруки, які забезпечують виконання одного зобов'язання, виникає кілька самостійних зобов'язань, сторони яких (поручителі) перебувають у правовідносинах з одним боржником, проте не пов'язані правовідносинами між собою. У такому разі кожен поручитель відповідає перед кредитором боржника в обсязі та відповідно до умов договору поруки, стороною якого він є. Порука кількох осіб може визначатися як спільна в разі укладення договору поруки кількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобов'язання. Лише в такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою (спільна порука).
Норми закону, якими врегульовано поруку, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого. У разі укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов'язання у них не виникає солідарної відповідальності між собою.
У справі, яка переглядається, предметом спору є різні самостійні договори поруки, за якими кожен з поручителів поручився відповідати перед кредитором разом з позичальником як солідарні боржники за порушення умов одного й того ж кредитного договору. При цьому умовами договорів поруки не передбачено солідарної відповідальності поручителів між собою.
За таких обставин кредитор, керуючись ст.543 Цивільного кодексу України, має право на свій розсуд пред'явити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі або частково, але поручитель, що виконав зобов'язання, не має права пред'явити вимогу до іншого поручителя щодо розподілу відповідальності перед кредитором.
З огляду на викладене, а також на те, що нормами закону (як і умовами договорів поруки) не допускається солідарної відповідальності поручителів, підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами ч.3 ст.554 ЦК України відсутні.
Висновки: законом не передбачено положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого. У разі укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов'язання у них не виникає солідарної відповідальності між собою.
Ключові слова: солідарна відповідальність поручителів, договір поруки, солідарний обов'язок
