Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 26 листопада 2019 року
у справі № 910/13380/18
Господарська юрисдикція
Щодо правомірності погодження в договорі банківської гарантії умов чинності гарантії, що залежать від дій боржника
ФАБУЛА СПРАВИ
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до господарського суду з позовом до Акціонерного товариства "Комерційний Індустріальний Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Лайн Груп" про визнання недійсним п. 2.2 договору про надання гарантії та стягнення з АТ "КІБ" 177 790,64 грн за цією гарантією.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що правочин, з урахуванням оспорюваного пункту договору, не направлений на настання реальних наслідків, оскільки визначена в п. 2.2 договору подія, а саме, розміщення відповідачем-2 грошового забезпечення на відповідному рахунку банку, може і не настати. У зв`язку з тим, що вказана умова договору має бути визнана недійсною, позивач вважає, що відповідач-1 неправомірно відмовив йому у виплаті грошової суми за гарантією, мотивуючи свою відмову тим, що гарантія не набрала чинності.
Рішенням господарського суду у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою апеляційного суду вказане рішення скасовано, ухвалено нове, яким позов задоволено частково, визнано недійсним п. 2.2 договору про надання гарантії в частині "Гарантія вступає в силу з моменту повного грошового покриття Принципалом на відповідних рахунках Гаранта" - недійсним з моменту його вчинення.
ОЦІНКА СУДУ
Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, водночас порядок покриття боржником вказаних сум встановлений в ст. 569 ЦК України, яка передбачає право гаранта на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
В гарантії може бути передбачено інший термін набуття нею чинності порівняно із днем видачі. Наприклад, в гарантії можна зазначити, що вона набуває чинності з певної дати, зі спливом певного строку або з настанням певних обставин.
При цьому, не відповідають дійсності доводи скаржника про те, що умова спірного пункту договору, якою чинність гарантії обумовлена обставиною повного грошового покриття принципалом на відповідних рахунках гаранта, відповідає ч. 2 ст. 561 ЦК України, за якою гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.
Так, як правильно зазначив апеляційний суд, визнаючи вказану умову договору недійсною, встановлений ЦК України принцип свободи договору не свідчить про її безмежність, оскільки відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Спірна умова договору про надання гарантії суперечить ст. 560 ЦК України, за якою банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) за гарантією гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку, оскільки суперечить самій суті цього договору та загалом принципам і меті гарантії як інституту цивільного права.
ВИСНОВКИ: погодження в договорі банківської гарантії таких умов чинності гарантії, що залежать від дій боржника (тому об`єктивно можуть не наступити), суперечить правовій природі гарантії, сутність якої полягає в тому, що банк гарант приймає на себе зобов'язання зі сплати обумовленої договором суми у разі настання гарантійного випадку незалежно від сплати таких сум боржником.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: строк дії гарантії, забезпечення виконання зобов'язання, недійсність правочинів
