Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 17 грудня 2020 року
у справі № 910/13225/19
Господарська юрисдикція
Щодо кваліфікації дій суб`єкта господарювання як зловживання своїм монопольним становищем на загальнодержавному ринку
Аналогічна правова позиція висловлена
Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові
від 05.03.2020 № 910/2921/19
Фабула справи: ТОВ "Харківрегіонгаз" звернулось із позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК) про визнання недійсним та скасування Рішення Тимчасової адміністративної колегії АМК "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".
Рішенням господарського суду, яке залишене без змін постановою апеляційного господарського суду у задоволенні позову відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ "Харківрегіонгаз" вказує, що судові рішення у справі ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного та такого, що не ґрунтується на обставинах справах, судового рішення.
Правова позиція Верховного Суду: згідно з ч. 1 ст. 12 Закону "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210-III) суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
У Рішенні встановлено та не заперечується позивачем, що ТОВ "Харківрегіонгаз" за результатами діяльності в період вересня-грудня 2015 року, 2016-2018 років займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із реалізації скрапленого газу для побутових потреб населення (у балонах) у межах не газифікованих пунктів Харківської області із часткою 100%.
За приписами п. 2 ст. 50 Закону 2210-III зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Ч. 1 ст. 13 Закону № 2210-III встановлено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону № 2210-ІІІ зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
Ст. 13 Закону № 2210-ІІІ не містить положень стосовно мінімальної кількості фактів (подій), яка вважалася б достатньою для кваліфікації дій суб'єктів господарювання за ознаками зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Отже, в принципі й одноразове відповідне порушення, належним чином встановлене й доведене, може бути підставою для здійснення такої кваліфікації.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону № 2210-ІІ зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Висновки: в основу кваліфікації дій суб`єкта господарювання як зловживання своїм монопольним становищем на загальнодержавному ринку АМК може бути покладено, зокрема, дискримінаційність ціноутворення суб`єкта господарювання (наприклад, безсистемне встановлення цін на різному рівні, без прив'язки до обсягів закупівлі чи інших обґрунтованих критеріїв) та можливість такого ціноутворення за умов існування значної конкуренції на ринку (що включало аналіз наявності або відсутності об'єктивно виправданих причин).
Ключові слова: ознаки завищення цін на товари та послуги, спори за участі АМК, недобросовісна конкуренція, підтвердження реального застосування цін
