Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 вересня 2020 року
у справі № 522/19969/16-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо моменту часу, з якого у спадкоємця виникає право володіти та користуватися спадковим майном
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про вселення та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.
Суди встановили, що 15 лютого 2001 року ОСОБА_3, який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_5 на підставі довіреності, укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, згідно з яким ОСОБА_5 придбала квартиру. Після смерті ОСОБА_5, із заявами про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори звернувся чоловік (ОСОБА_3) та син (ОСОБА_2) померлої. Нотаріус видав свідоцтво про право власності на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на майно подружжя, набуте за час шлюбу, а саме на 1/2 частку квартири та свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку вказаної квартири. У квітні 2016 року між ОСОБА_3 та позивачем зареєстровано шлюб. ОСОБА_3 помер. Позивач в липні 2016 року звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Син померлого звернувся до державного нотаріуса в червні 2016 року, йому видано свідоцтво про право власності на спадщину за законом на 1/4 частку квартири після смерті його матері ОСОБА_5.
Позивач вказувала, що після смерті чоловіка відкрилась спадщина на частину спірної квартири, яку вона як дружина спадкодавця прийняла в установлений законом строк та продовжувала проживати в ній, однак 25 червня 2016 року вона не змогла потрапити до квартири, оскільки відповідач замінив замок на вхідних дверях квартири.
Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено частково. Вселено ОСОБА_1 до квартири, у іншій частині позову відмовлено.
Постановою КЦС ВС рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно з частиною п’ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.
Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
ВИСНОВКИ: спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Проте відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
З огляду на викладене позивач має право на захист свого суб'єктивного цивільного права шляхом вселення до спірної квартири, оскільки як спадкоємець першої черги у встановленому законом порядку прийняла спадщину, а тому з часу відкриття спадщини має право володіння та користування спадковим майном, а відповідач чинить їй перешкоди у користуванні таким майном.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: спадкові спори, порядок прийняття спадщини, захист спадкових прав, захист права власності, способи захисту цивільних прав, підстави набуття права власності
