Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 23 вересня 2020 року
у справі № 497/1085/16-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо належного способу захисту прав у спорах про оскарження дій банку щодо анулювання боргу та списання кредитної заборгованості як безнадійної (прощення боргу)
Аналогічна правова позиція висловлена
Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові
від 02 грудня 2020 року у справі № 569/22588/18
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «УкрСиббанк» про визнання неправомірними дій банку.
Суд встановив, що 07 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк» укладений кредитний договір про надання споживчого кредиту у розмірі 70 900 доларів США зі сплатою 13,5 % річних строком до 06 квітня 2029 року. Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 16 травня 2015 року (за позовом ПАТ «УкрСиббанк до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості у сумі 85 106,54 доларів США) з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» стягнуто заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі 384 326,71 грн; в задоволенні вимог про стягнення боргу у сумі 67 187,54 доларів США відмовлено за недоведеністю.
На виконання рішення суду позичальник сплатив банку кошти в розмірі 17 082,73 доларів США. 23 липня 2015 року ОСОБА_1 отримав від ПАТ «УкрСиббанк» повідомлення про анулювання боргу в порядку пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, відповідно до якого банк прийняв рішення про анулювання кредитної заборгованості, розмір якої станом на 23 липня 2015 року становить 68 329,73 доларів США. У повідомленні зазначено, що анульована сума заборгованості за основним боргом є доходом позивача, отриманим як додаткове благо, і йому необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб.
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив, зокрема, визнати неправомірними дії банку, які мали місце в 2015 році, щодо анулювання боргу та списання кредитної заборгованості, як безнадійної, у сумі 85 412,16 доларів США; визнати укладеною між ним і банком угоду про анулювання боргу та списання кредитної заборгованості у зв`язку з переданням ним відступного на суму 17 082,73 доларів США.
Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 09 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 28 листопада 2018 року, визнано неправомірними дії АТ «УкрСиббанк» щодо анулювання в 2015 році кредитного боргу ОСОБА_1 та списання кредитної заборгованості як безнадійної у сумі 85 412,16 доларів США.
КЦС ВС скасував оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1.
ОЦІНКА СУДУ
Аналіз статті 605 ЦК України свідчить, що під прощенням боргу розуміють звільнення кредитором боржника від виконання обов`язку, що на ньому лежить, повністю або частково. За загальним правилом прощення боргу втілюється в односторонньому правочині. Хоча сторони договору не позбавлені можливості укласти договір про прощення боргу.
ВИСНОВКИ: анулювання банком боргу та списання кредитної заборгованості як безнадійної (прощення боргу) втілене в односторонньому правочині кредитора. Недійсність такого одностороннього правочину законом прямо не встановлена, а тому в аспекті положень частини першої статті 204 ЦК України такий правочин є правомірним, якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто він може бути оспорений лише в судовому порядку і належним способом захисту в такому разі має бути визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 ЦК України).
З огляду на це спроба позивача використати такий спосіб захисту, як визнання дій банку неправомірними, не відповідає засадам презумпції правомірності правочину.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: недійсність односторонніх правочинів, право на ефективний засіб правового захисту, способи захисту цивільних прав, кредитні спори, підстави припинення зобов'язання
