Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 лютого 2021 року
у справі № 920/503/19
Господарська юрисдикція
Щодо умов реалізації суб’єктами господарювання у сфері господарсько-торговельної діяльності переважного права на придбання речі, переданої у найм
Фабула справи: ТОВ «Аромо Плюс» звернулося з позовом до ТОВ «Кавова Сервісна Компанія» та ТОВ «Якобз Дау Егбертс Україна» про переведення на позивача прав та обов'язків покупця за договором купівлі - продажу обладнання для приготування кави, який укладений між відповідачами спору.
Позовні вимоги обґрунтовані, з посиланням на приписи ст.ст. 362, 777 ЦК України, тим, що позивачу, як орендарю обладнання для приготування кави, належить переважне право на придбання цього обладнання, проте відповідач - 2, як власник майна, не повідомив позивача про намір продати обладнання та про всі суттєві умови продажу у належній формі, що перешкодило позивачу у реалізації свого переважного права.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням господарського суду, яке залишено без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовлено з підстав, зокрема, відсутності порушеного права позивача.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ «Аромо Плюс» посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права (ч. 1 ст. 289 ГК України) до сфери приватно-правових відносин, у спорах, які не стосуються приватизації державного чи комунального майна.
Правова позиція Верховного Суду: у разі укладення між суб'єктами господарювання договору оренди, до таких відносин хоча і підлягають застосуванню норми ЦК України, однак з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, ст. 777 ЦК України визначено переважні права наймача.
Відповідно до ч. 2 ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.
Водночас згідно з приписами ст. 289 ГК України орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди. Орендар має право у будь-який час відмовитися від здійснення передбаченого в договорі права на викуп об'єкта оренди. Приватизація єдиних майнових комплексів нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна, зданих в оренду, здійснюється у випадках і порядку, передбачених законом.
Отже, згідно з ч. 1 ст. 289 ГК України таке право орендаря (на викуп об'єкта оренди) ставиться у залежність від того, чи передбачене таке право договором оренди.
Умова договору оренди про повернення об'єкта оренди або його викупу є істотною умовою такого роду договорів, про що зазначено у ч. 1 ст. 284 ГК України.
Таким чином, із аналізу приписів ч. 1 ст. 193, ч. 6 ст. 283 ГК України, ч. 2 ст. 759 ЦК України слідує те, що під час дії договору оренди та у разі продажу речі, переданої в оренду, орендар має переважне право перед іншими особами на придбання (викуп) об'єкта оренди за наявності умов, передбачених як ч. 2 ст. 777 ЦК України, так і ч. 1 ст. 289 ГК України, а саме, належного виконання орендарем своїх обов`язків за договором оренди та наявності у договорі оренди такого права (придбання (викупу) об'єкта оренди) в орендаря.
Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Оскільки Договір не містить положень про право викупу та/або іншого переважного права орендаря на придбання орендованого майна, - суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на законі висновку про те, що право позивача не є порушеним, оскільки, за відсутності відповідної умови у Договорі, позивач не наділений переважним правом на викуп об'єкта оренди (обладнання для приготування кави). У свою чергу, відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Висновки: нормами ГК України передбачено для суб`єктів господарювання у сфері господарсько-торговельної діяльності додаткові умови для реалізації переважного права, передбаченого ст. 777 ЦК України на придбання речі, переданої у найм, а саме: через внесення відповідної умови (положення) до господарського договору, що відповідає принципу правової визначеності та забезпечує баланс комерційних інтересів та легітимність очікувань по відношенню до обох суб'єктів господарювання.
Ключові слова: права наймачів майна, регулювання приватизації державного чи комунального майна, припинення договору в односторонньому порядку, підстави звернення до суду, реалізація права на судовий захист
