Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 28 січня 2021 року
у справі № 420/2220/19
Адміністративна юрисдикція
Щодо особливого порядку проведення ремонтних та інших робіт у зонах охорони пам’яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України
ФАБУЛА СПРАВИ
Громадська організація "Одеська обласна організація "Зелений лист" (надалі - ГО "Зелений лист"), Громадська організація "Всеукраїнське об'єднання "Автомайдан", ОСОБА_1 звернулись до окружного адміністративного суду з позовом до виконавчого комітету міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ТОВ "СТАР СТРОЙ ЮГ", ТОВ "Літній театр", в якому просили визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету міської ради "Про затвердження проекту благоустрою Літнього театру у Міському саду міста".
Рішенням окружного адміністративного суду в задоволенні позову відмовлено.
Постановою апеляційного адміністративного суду рішення окружного адміністративного суду скасовано та ухвалено постанову про задоволення позовних вимог.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно із статтею 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (тут і далі – в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин Закон № 1805-III) консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.
Частиною 4 статті 32 Закону № 1805-III передбачено, що на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
Отже, у контексті спору визначальним є необхідність отримання дозволу та погодження саме науково-проектної документації та робіт у межах зон охорони пам’яток.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 495 затверджено Положення про Міністерство культури України (далі – Положення № 495) Міністерство культури України є спеціально уповноваженим органом, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері охорони культурної спадщини. До його повноважень, крім іншого, відноситься надання дозволів на проведення земельних робіт на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць; проведення охоронних заходів щодо збереження пам’яток національного значення та їх територій; видання приписів щодо охорони пам’яток національного значення, об’єктів всесвітньої спадщини; припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, якщо такі роботи проводяться без дозволів або з відхиленням від них; застосування фінансових санкцій у випадках, передбачених Законом України «Про охорону культурної спадщини».
17.07.2014 Міністерством культури України прийнятий наказ № 562 Про затвердження інформаційних та технологічних карток з видачі Міністерством культури адміністративних послуг у сферах охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей (далі – Наказ № 562).
За приписами Наказу № 562 проектна документація додається до заяви про погодження до уповноважених органів охорони об’єктів культурної спадщини.
Водночас згідно з пунктом 11 частини 1 статті 1 Закону № 3038-VI проектна документація – затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об’ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об’єктів будівництва.
Отже, затверджений проект є фактично презентацією наміру по благоустрою території Літнього театру у Міському саду у вигляді ескізів та ілюстрації. Відповідач, маючи зазначену легітимну мету, наслідком досягнення якої є розгляд ескізних рішень благоустрою території Літнього театру у Міському саду, повинен сприяти розробці науково-проектної документації та отриманню дозволу на виконання робіт з благоустрою з наступним погодженням у порядку передбаченому статтею 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» з урахуванням вимог ДБН А.2.2.-14-2016 «Склад та зміст науково-проектної документації на реставрацію пам’яток архітектури та містобудування.
За такого правового регулювання та встановлених обставин Верховний Суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що саме міська рада повинна після прийняття оскарженого рішення Виконавчого комітету затверджувати або місцеву програму, або погодити заходи з благоустрою Літнього театру у Міському саду з урахуванням Правил благоустрою території міста, приписів Закону України «Про охорону культурної спадщини» та вимог ДБН А.2.2.-14-2016 «Склад та зміст науково-проектної документації на реставрацію пам’яток архітектури та містобудування». Проте питання затвердження програми або погодження заходів з благоустрою Літнього театру у Міському саду відповідною радою не є предметом спору у цій справі.
З урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції надав обґрунтовану оцінку тій обставині, що у додатках до оскаржуваного рішення відповідача не зазначено, який саме проект безпосередньо був предметом розгляду на засіданні виконавчого комітету. Водночас оцінка суду першої інстанції побудована на обставинах, встановлених у цій справі з урахуванням обставин, встановлених у справі щодо скасування дозволу на виконання будівельних робіт, виданого СП «Солінг» на будівництво адміністративної будівлі, з допоміжними торгівельними приміщеннями та інфраструктурою для відпочинку. З урахуванням вимог частини другої статті 9, статей 242, 244 КАС України, статусу території Літнього театру у Міському саду як пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення суд першої інстанції, встановивши фактичне проведення на території Літнього театру у Міському саду деяких робіт, цілком слушно наголосив на необхідності здійснення контролю за розробкою науково-проектної документації та за роботами по благоустрою зазначеної території з урахуванням приписів Закону України «Про охорону культурної спадщини», Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
ВИСНОВКИ: у зонах охорони пам’яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, встановлено особливий порядок проведення ремонтних та інших робіт, проведення яких забороняється без попереднього отримання дозволу в органах охорони культурної спадщини.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: спори за участю ОМС, документація із благоустрою території, правовий режим зон охорони пам’яток
