Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 квітня 2021 року
у справі № 910/6322/20
Господарська юрисдикція
Щодо можливості судового перегляду рішень АМК України, прийнятих на підставі реалізації дискреційних повноважень
Аналогічна правова позиція висловлена
Великою Палатою Верховного Суду в постанові
від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17
Фабула справи: ТОВ "ТСКНОВ" звернулось з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК України) про визнання недійсним рішення про відмову в порушенні справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Позов мотивовано тим, що відмова АМК України у розгляді справи за заявою ТОВ "ТСКНОВ" не відповідає вимогам чинного законодавства України. Позивач стверджує, що АМК України не провів належного дослідження обставин справи, не оцінив усіх доказів, та зробив передчасні висновки, що призвело до прийняття необґрунтованої відмови.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ "ТСКНОВ" вказує, що судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не враховано висновки Верховного Суду викладені у постанові від 30.09.2019 у справі № 910/13306/18.
Правова позиція Верховного Суду: суд, перевіряючи дії АМК на відповідність законодавству України, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) АМК поза межами перевірки за наявними підставами щодо зміни, скасування чи визнання недійсними рішень АМК України. Водночас, суди можуть контролювати як відповідність реалізації дискреції закону (праву), так і узгодженість рішень /дій, прийнятих на підставі дискреції, з правами особи, загальними принципами публічної адміністрації, процедурними нормами, обставинами справи, наявними ресурсами тощо.
Відтак, під час розгляду цієї справи Суд, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) АМК України мав з’ясовувати і визначати наявність/відсутність передбачених ст. 59 Закону «Про захист економічної конкуренції» (далі- Закон № 2210) підстав для визнання, зокрема недійсним рішення АМК України щодо відмови у розгляді справи через призму/критерії, визначених у цій статті.
Саме таким чином, суд і здійснює перевірку на відповідність реалізації дискреції закону (праву), так і на узгодженість рішень/дій, прийнятих на підставі дискреції, з правами особи, загальними принципами публічної адміністрації, процедурними нормами, обставинами справи тощо.
Отже, у цьому спорі, враховуючи звернення позивача до суду з вимогою про визнання недійсним рішення АМК України щодо відмови у розгляді справи, саме на суд покладено обов`язок перевірки дотримання органами АМК України вимог законодавства та здійснення ним рішення на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством України та за наявності доведеності обґрунтованості підстав, передбачених ст. 59 Закону № 2210 змінити, скасувати чи визнати недійсним рішення АМК України, з урахуванням меж заявлених позивачем вимог та неухильним дотриманням принципів господарського судочинства, закріплених у ст. 2 ГПК України.
Висновки: дискреційні повноваження АМК України не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу.
Ключові слова: недобросовісна конкуренція, межі судової дискреції, компетенція АМК, відсутність дискреції в органів публічної влади, способи закріплення дискреційних повноважень
