Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 23 листопада 2021 року
у справі № 175/1571/15
Цивільна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів за скаргами на рішення, дії та/або бездіяльність посадової особи державної виконавчої служби, здійснених в порядку контролю за рішеннями, діями, або бездіяльністю державного виконавця
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову начальника міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції (далі - начальник ВДВС), заінтересовані особи: начальник ВДВС, ОСОБА_2, в якій просив визнати неправомірною та скасувати постанову начальника ВДВС про результати перевірки законності виконавчого провадження; зобов'язати начальника ВДВС повторно розглянути скаргу ОСОБА_1.
Ухвалою суду першої інстанції скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Постановою апеляційного суду ухвалу суду першої інстанції скасовано. Провадження у цій справі закрито.
ОЦІНКА СУДУ
У цій справі постала правова проблема оскарження постанови начальника ВДВС, ухваленої при розгляді скарги на постанову державного виконавця, щодо направлення виконавчого провадження до іншого ВДВС, а саме: чи є такі дії діями суб'єкта владних повноважень, спрямованими на виконання функцій контролю за діяльністю підлеглих осіб, чи рішенням, прийнятим як державним виконавцем щодо виконання судового рішення.
Відповідно до частин першої та другої статті 74 Закону України від «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Таким чином, зазначений Закон змінює загальновизначену процесуальними кодексами юрисдикцію скарг на рішення, дії та бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення. Така зміна юрисдикції пов`язана з реалізацією судами своїх функцій щодо контролю за виконанням прийнятих ними судових рішень у порядку, передбаченому процесуальними кодексами.
Згідно зі статтею 7 Закону № 1403-VIII державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби. Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
Відтак, за змістом зазначеного Закону, як державний виконавець, так і керівники органів державної виконавчої служби є державними виконавцями та державними службовцями, а органи державної виконавчої служби є одночасно суб'єктами владних повноважень та органами, діяльність яких підпадає під контроль судових органів, що видали виконавчий документ.
У процесуальних кодексах, зокрема у ЦПК України, судовому контролю присвячено розділ 7 «Судовий контроль за виконанням судових рішень», який передбачає, зокрема, розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу. Відповідно до статті 447 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відтак судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах - це особлива форма правосуддя, де процесуальна діяльність суду пов'язана із виконанням судових актів у цивільних справах, яка здійснюється у формі процесуального контролю за законністю рішень, дії або бездіяльності посадових осіб та органів державної виконавчої служби у виконавчому провадженні шляхом розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність виконавців та різних позовів як важливої гарантії захисту права особи після набуття судовим рішенням чинності. Зосередження контролю за виконанням рішення суду в одному судовому органі має на меті спрощення процедур контролю та забезпечення доступу до правосуддя.
Передача виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого є складовою процесу виконання судового рішення.
Таке рішення впливає на права та обов`язки сторін виконавчого провадження, а тому такі дії або рішення державного виконавця або посадової особи державної виконавчої служби підлягають контролю з боку того суду, який видав виконавчий документ. При цьому здійснення посадовою особою державної виконавчої служби контрольних функцій на юрисдикцію спору не впливає. Такий підхід забезпечує зосередження контролю за виконанням судового рішення в одному судовому органі.
ВИСНОВКИ: скарги на рішення, дії та/або бездіяльність посадової особу ВДВС, здійснені в порядку контролю за рішеннями, діями, або бездіяльністю державного виконавця щодо виконання рішення суду, підлягає розгляду за юрисдикцією того суду, що ухвалив відповідне судове рішення.
Разом з тим винятками є: юрисдикція справи за скаргою на рішення, дії та/або бездіяльність державного виконавця або посадової особи при виконанні зведеного виконавчого провадження, у складі якого виконуються рішення судів різних юрисдикцій та/або рішення інших органів.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: критерії розмежування судової юрисдикції, повноваження посадових осіб ДВС, адміністративна юрисдикція, цивільна юрисдикція
