Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 січня 2022 року
у справі № 264/37/21
Цивільна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів стосовно оскарження рішень органу місцевого самоврядування про відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки
Аналогічна правова позиція висловлена
Великою Палатою Верховного Суду в постановах
від 19 лютого 2020 року у справі № 591/5935/17
від 04 березня 2020 року у справі № 280/174/19
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до міської ради про визнання рішень міської ради протиправними та їх скасування, зобов`язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням міської ради позивачам було надано дозвіл на розробку проектів землеустрою земельних ділянок, однак рішеннями їм було відмовлено у затвердженні проектів землеустрою і наданні дозволу на розробку цих проектів, що на думку позивачів порушує їх права.
Ухвалою суду першої інстанції у відкритті провадження у справі відмовлено.
Постановою апеляційного суду ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» наділені значними повноваженнями у різних галузях, зокрема у сферах бюджету та фінансів, соціально-економічного і культурного розвитку, управління комунальною власністю, житлово-комунального господарства, регулювання земельних відносин, соціального захисту населення тощо. Реалізуючи зазначені повноваження, органи місцевого самоврядування наділені правом приймати управлінські рішення.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» установлено, що до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин.
У статті 12 ЗК України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів, до яких, зокрема, належать: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Отже, органи місцевого самоврядування у вказаних правових відносинах є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції.
Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду).
ВИСНОВКИ: відмова особі у наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки. Тобто, якщо особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання в користування земельної ділянки, за результатами розгляду якої ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
Враховуючи те, що позивачі звернулися до суду із позовом про захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки в оренду для ведення особистого селянського господарства, а не за захистом наявного в них майнового права на цю земельну ділянку, то цей судовий спір не має ознак приватно-правового і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки позивачі звернулися до суду із позовом про захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки в оренду для вирощування хвойних та інших декоративних культур, а не за захистом наявного в них майнового права на цю земельну ділянку.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: адміністративна юрисдикція, цивільна юрисдикція, критерії розмежування судової юрисдикції, земельні спори, порядок набуття прав на землю, спори за участю ОМС
