Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 січня 2022 року
у справі № 426/22634/18
Кримінальна юрисдикція
Щодо правових наслідків невідкриття постанов про зміну підслідності та визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК України
Фабула справи: за вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, та їм призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією Ѕ частини майна кожного.
Апеляційний суд ухвалою вирок суду першої інстанції змінив і перекваліфікував дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ч. 3 ст. 309 КК України. Призначив їм покарання за ч. 3 ст. 309 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 5 років кожному. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнив від відбування призначеного покарання з випробуванням на строк 3 роки.
Мотивація касаційної скарги: захисник засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначає, що апеляційний суд не надав відповіді на всі доводи апеляційної скарги сторони захисту про відсутність у матеріалах досудового розслідування постанови про призначення групи прокурорів та порушення правил підслідності.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Так, частиною 1 ст. 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Визначення керівником органу прокуратури прокурора (групи прокурорів), який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, є кримінально-процесуальним рішенням, яке утворює, змінює чи припиняє права та обов`язки і приймається у формі постанови. Такі постанови не є процесуальними джерелами доказів у розумінні ст. 84 КПК України.
Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.
За правилами ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Висновки: невідкриття постанов про зміну підслідності та визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК України не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 цього Кодексу та автоматично не зумовлює визнання доказів недопустимими й скасування за п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України судових рішень.
Ключові слова: порядок відкриття матеріалів кримінального провадження, критерії допустимості доказів, принцип належної правової процедури
