Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 07 липня 2026 року
у справі № 344/6474/22
Кримінальна юрисдикція
Щодо допустимості показань свідка, допитаного в порядку ст. 225 КПК України, якщо сторона захисту не скористалася можливістю взяти участь у такому допиті
ФАБУЛА СПРАВИ
Оскарженим вироком ОСОБА_5 засуджено за частиною 3 статті 368 КК до позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна та позбавлено спеціального звання - майор поліції.
Апеляційна інстанція залишила вирок без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Частина 2 статті 23 КПК допускає прийняття як доказу показань осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні у випадках, передбачених цим Кодексом. Допит в порядку статті 225 КПК становить очевидний «випадок, передбачений цим Кодексом», на який посилається стаття 23 КПК.
Для оцінки допустимості показань відсутнього свідка Суд дослідить:
- чи існували поважні причини для неявки свідка та, відповідно, для прийняття показань недопитаного відсутнього свідка як доказів;
- чи були показання відсутнього свідка єдиною або вирішальною підставою для засудження обвинуваченого;
- чи існували достатні врівноважуючі фактори, у тому числі вагомі процесуальні гарантії, здатні компенсувати незручності, спричинені стороні захисту в результаті допуску доказу та забезпечити, щоб судовий розгляд у цілому був справедливим.
ВИСНОВКИ: на час проведення досудового розслідування ОСОБА_9 мав тяжке захворювання серця, тому був допитаний в судовому засіданні відповідно до вимог статті 225 КПК. Судами попередніх інстанцій встановлено, що засуджений та його захисник були належним чином повідомлені про місце та час проведення допиту ОСОБА_9, проте для участі у вказаному допиті вони не прибули. В апеляційній і касаційних скаргах сторона захисту не наводить обставин, які перешкодили їм взяти участь у допиті свідка у слідчого судді. Допит було проведено за наявності для цього правових підстав та з чітким дотриманням процедури, передбаченої КПК.
Суд, оцінюючи провадження в цілому, відзначає, що у цьому випадку можливості сторони захисту на перехресний допит свідків були забезпечені за допомогою засобів, передбачених статтею 225 КПК, і сторона захисту ними не скористалася. Суд не може оцінювати мотиви такої позиції сторони захисту, яка самостійно визначає стратегію і тактику свого захисту, однак, зайнявши таку позицію, сторона захисту повинна була усвідомлювати негативні наслідки такого рішення, у тому числі, відсутність об'єктивної можливості допитати цього свідка під час судового розгляду. У будь-якому разі Суд у цьому випадку не вважає, що стороні захисту не були забезпечені гарантії справедливого судового розгляду.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: змагальність кримінального провадження, процедура допиту, критерії допустимості доказів
