Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 17 лютого 2022 року
у справі № 243/7977/18
Кримінальна юрисдикція
Щодо випадків застосування стороною кримінального провадження такого способу збирання доказів як вилучення речей чи документів
Фабула справи: вироком суду ОСОБА_1 визнано невинуватим за ч. 2 ст. 367 КК України та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.
Ухвалою апеляційного суду виправдувальний вирок щодо ОСОБА _1 залишено без зміни.
Мотивація касаційної скарги: прокурор стверджує, що судом безпідставно визнані недопустимими доказами протокол огляду місця події з фототаблицею до нього та висновки експерта. При цьому посилається на те, що зазначений протокол, а також висновок експерта, які знаходилися в матеріалах іншого кримінального провадження, отримані слідчим відповідно до вимог ст. 93 КПК України, а тому висновок суду про те, що ці докази здобуті органами досудового розслідування з порушенням вимог ст.ст. 159, 160 КПК України, є помилковим.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до положень ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних (слідчих) розшукових дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Висновки: беручи до уваги зміст положень ч. 1 ст. 86 (щодо допустимості доказу), ч.ч. 2, 3 ст. 93 КПК України (щодо збирання доказів сторонами), застосування стороною кримінального провадження такого способу збирання доказів як вилучення речей чи документів (ч. 7 ст. 163 КПК України) під час отримання доступу до речей і документів може здійснюватися у випадках, якщо: а) особа, у володінні якої знаходяться речі або документи, не бажає добровільно передати їх стороні кримінального провадження або є підстави вважати, що вона не здійснить таку передачу добровільно після отримання відповідного запиту чи намагатиметься змінити або знищити відповідні речі або документи; б) речі та документи згідно зі ст. 162 КПК України містять охоронювану законом таємницю і таке вилучення необхідне для досягнення мети застосування цього заходу забезпечення. В інших випадках сторона кримінального провадження може витребувати та отримати речі або документи за умови їх добровільного надання володільцем без застосування процедури, передбаченої главою 15 КПК України.
З огляду на викладене, надання місцевою прокуратурою на відповідний запит слідчого завірених належним чином копій протоколу огляду місця події з фототаблицею до нього та висновку експерта, які містяться в іншому кримінальному провадженні та долучення цих документів до кримінального провадження щодо ОСОБА_1, не може вважатись порушенням вимог ст.ст. 159, 160 КПК України. Адже слідчий діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до вимог ст. 93 КПК України, оскільки підстави (ст. 163 КПК України), які б обумовлювали його звернення до слідчого судді в порядку ст. 160 КПК України, у даному випадку були відсутні.
Ключові слова: порядок збирання доказів, способи збирання доказів, критерії допустимості доказів, заходи забезпечення кримінального провадження
