Пов'язані правові позиції

Немає даних

Прецеденти ВС Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 13 квітня 2022 року у справі № 344/1017/20

Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 13 квітня 2022 року у справі № 344/1017/20

Актуальна правова позиція
Судочинство: Цивільне судочинство

Тип: Правова позиція

Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 13 квітня 2022 року

у справі № 344/1017/20

Цивільна юрисдикція

Щодо недопустимості зміни роботодавцем правової підстави розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника

Аналогічна правова позиція висловлена

Верховним Судом України в постанові

від 22 травня 2013 року у справі № 6-34цс13

та Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові

від 09 листопада 2021 року в справі № 712/513/20

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ «Аграрний фонд», третя особа - ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України).

У частині першій статті 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору (частина третя статті 38 КЗпП України).

ВИСНОВКИ: у разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення працедавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на частину першу статті 38 КЗпП України. Для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення мають причини, що спонукали працівника до написання заяви про розірвання трудового договору з власної ініціативи.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави звільнення, підстави припинення трудових відносин, процедура звільнення

Інші прецеденти в категорії "Поновлення на роботі"
Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 04 березня 2026 року у справі № 691/1136/24
Щодо звільнення працівника за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України
Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 18 березня 2026 року у справі № 757/40483/21-ц
Щодо порядку проведення порівняння продуктивності праці і кваліфікації працівника під час звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України
Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 08 січня 2026 року у справі № 607/16193/23
Щодо умови для визнання законності наказу про призупинення дії трудового договору
Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 03 грудня 2025 року у справі № 744/629/24
Щодо надання працівникові, який набув статусу внутрішньо переміщеної особи, відпустки без збереження заробітної плати у період дії воєнного стану
Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 03 грудня 2025 року у справі № 744/629/24[1]
Щодо правомірності звільнення працівника, який набув статусу внутрішньо переміщеної особи, за прогул у разі відмови у наданні йому відпустки без збереження заробітної плати у період дії воєнного стану
Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 13 листопада 2025 року у справі № 644/368/23[1]
Щодо застосування ст. 57-1 Закону України «Про освіту» у правовідносинах, які виникли з приводу відшкодування середнього заробітку працівникам закладів та установ освіти за час призупинення дії трудового договору
Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 13 листопада 2025 року у справі № 644/368/23
Щодо права роботодавця тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником
Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 15 жовтня 2025 року у справі № 757/26553/21-ц
Щодо умов звільнення на підставі п. 11 ч. 1 ст. 40 КЗпП України
Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 08 жовтня 2025 року у справі № 462/4233/24
Щодо відсутності у роботодавця обов'язку встановити причини неможливості продовжувати працівником роботу у разі звільнення на підставі ст. 38 КЗпП України
Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 12 листопада 2025 року у справі № 721/1144/24
Щодо моменту виникнення права роботодавця на звільнення працівника відповідно до п. 8 ст. 40 КЗпП України