Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 06 квітня 2021 року
у справі № 906/677/19
Господарська юрисдикція
Щодо колізій законодавчого регулювання процедур приватизації об'єктів державних та комунальних закладів освіти
ФАБУЛА СПРАВИ
Прокурор в інтересах держави в особі об`єднаної територіальної громади в особі міської ради звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ "Обрій Діжитал", третя особа - Департамент культури, молоді та спорту обласної державної адміністрації, про:
- визнання незаконним та скасування рішення міської ради "Про внесення доповнень в рішення міської ради та про приватизацію будівлі недіючого дошкільного навчального закладу з допоміжною господарською спорудою”;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між міською об'єднаною територіальною громадою в особі міської ради та ТОВ "Обрій Діжитал" щодо придбання будівлі недіючого дошкільного навчального закладу з допоміжною господарською спорудою (далі - Недіючий дошкільний навчальний заклад);
- зобов`язання ТОВ "Обрій Діжитал" повернути на користь міської об'єднаної територіальної громади в особі міської ради спірну будівлю;
- скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ТОВ "Обрій Діжитал" на спірну будівлю Недіючого дошкільного навчального закладу.
Рішенням господарського суду в задоволенні позову прокурора відмовлено.
Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, відповідно до частини третьої статті 15 Закону України “Про дошкільну освіту”, Недіючий дошкільний заклад є комунальним закладом дошкільної освіти, а спірне нерухоме майно - об'єктом (нерухомим майном) комунального закладу освіти.
Аналізуючи прийняту Верховною Радою України редакцію частини четвертої статті 80 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про освіту 2017). Також, Суд дійшов висновку, що "приватизацію" у частині четвертій статті 80 Закону про освіту 2017 законотворці закріпили як окрему категорію, яка не пов`язана з "освітнім призначенням". Частина шоста статті 80 та частина п'ята статті 81 Закону про освіту 2017 регулюють питання можливості використання майна закладів освіти, яке не використовується в освітньому процесі, але не передбачають приватизацію такого майна. Інші частини цієї статті (зокрема п`ята) встановлюють порядок використання коштів від використання об'єктів та майна державних і комунальних закладів освіти. Про приватизацію, при цьому, нічого не зазначається. Якби приватизація розглядалась як можлива "приватизація за освітнім призначенням", то тоді ця стаття мала б містити норму про те, куди йдуть кошти від "приватизації за освітнім призначенням". Отже, частина четверта статті 80 Закону про освіту 2017, містить абсолютну заборону приватизації об'єктів та майна державних та комунальних закладів освіти.
Безпосередньо положення Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про приватизацію 2018) не містять заборони на приватизацію спірного приміщення Недіючого дошкільного закладу як об'єкта комунального закладу дошкільної освіти, враховуючи, що суди попередніх інстанцій також встановили, що така приватизація здійснена зі збереженням профілю діяльності, тобто з дотриманням абзацу п'ятого частини четвертої статті 15 Закону про приватизацію 2018. Також судами попередніх інстанцій не встановлено, а сторонами спору не доведено недотримання в результаті приватизації спірного приміщення Недіючого дошкільного закладу абзацу другого частини третьої статті 16 Закону про дошкільну освіту.
Одночасно зміст пункту 4 частини другої статті 5 Закону про приватизацію 2018 чітко вказує на те, що є об`єкти освіти, які приватизуються.
Однак частина четверта статті 80 Закону про освіту 2017 року містить пряму заборону приватизації об'єктів та майна комунальних закладів освіти безвідносно до положень частини другої статті 4 Закону про приватизацію 2018.
Разом з тим, Закон про приватизацію 2018 містить чітке визначення та закріплення приватизації двох окремих категорій майна - об'єктів комунальної та державної власності (пункт 22 частини першої статті 1, частина п'ята статті 3, частина четверта статті 11 Закону про приватизацію 2018).
Отже, відповідно до того, як з точки зору юридичної техніки та логіки сформульована частина перша статті 3 Закону про приватизацію 2018, Закон про освіту 2017 не може бути застосований як спеціальний закон в сфері освіти, який визначає галузеві особливості приватизації комунального майна спірну будівлю Недіючого дошкільного закладу, оскільки ця норма чітко передбачає її поширення виключно на об'єкти державної власності. Тому заборона приватизації, яка міститься у частині четвертій статті 80 Закону про освіту 2017 може застосовуватись до приватизації спірної будівлі Недіючого дошкільного закладу лише як загальний Закон, передбачений частиною першою статті 4 Закону про приватизацію 2018.
Суди попередніх інстанцій у цій справі дослідили дати редакцій Закону про освіту 2017 та Закону про приватизацію 2018 на момент прийняття оскаржуваного рішення міськради та встановили, що положення Закону про приватизацію 2018, в конфлікт з якими вступає частина четверта статті 80 Закону про освіту 2017, є більш пізніми у часі за це конфліктуюче положення Закону про освіту 2017.
Разом з тим, 19 січня 2019 року після прийняття оскаржуваного рішення міської ради (27 вересня 2018 року) та підписання спірного договору купівлі продажу від 21 грудня 2018 року набув чинності Закон України від 20 грудня 2018 року № 2661-VIII "Про внесення зміни до статті 80 Закону України "Про освіту" щодо забезпечення освітнього процесу належними умовами для праці та здобуття освіти" (далі - Закон № 2661-VIII), яким внесені зміни до Закону про освіту 2017 шляхом викладення частини четвертої статті 80 Закону про освіту 2017 у іншій редакції (зазначені зміни були прийняті, зокрема, у зв`язку з висновками з цього приводу Верховного Суду, викладеними у постанові від 30 січня 2018 року у справі №905/1266/17). Ця зміна встановлює виключення щодо заборони використання об'єктів та майна державних і комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням, зокрема передбачає можливість надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.
По-перше, Закон № 2661-VIII прийнято за день до підписання спірного договору купівлі-продажу від 21 грудня 2018 року і він набув чинності менше ніж через місяць після підписання цього договору, по-друге, зазначена редакція частини четвертої статті 80 Закону про освіту 2017 є вже більш пізньою за датою набуття чинності ніж зазначені конфліктуючі положення Закону про приватизацію 2018 року, по-третє, законодавець, формулюючи частину четверту статті 80 Закону про освіту 2017 у новій редакції, безпосередньо вивчав питання застосування критерія "за освітнім призначенням" в контексті заборон, які містить ця стаття 80. Жодних уточнень або змін стосовно заборони приватизації, вказаної у частині четвертій статті 80 Закону про освіту 2017 при цьому зроблено не було.
Додатковим підтвердженням наявної заборони приватизації, яка міститься у частині четвертій статті 80 Закону про освіту 2017, є прийнятий у першому читанні законопроект № 4486 "Про внесення змін до деяких законів України щодо статусу національного та ефективного управління закладами освіти і державним майном", у якому законодавцем передбачено внесення змін до частини четвертої статті 80 Закону про освіту 2017 та визначення випадків, у яких майно державного або комунального закладу освіти може бути включене до переліку об'єктів, що підлягають приватизації.
ВИСНОВКИ: незалежно від статусу Закону про освіту 2017 року як спеціального чи загального стосовно Закону про приватизацію 2018, Закон про освіту 2017, враховуючи його преамбулу, та відповідно до частини першої статті 4 Закону про приватизацію 2018 (з урахуванням також його преамбули), може лише уточнювати процедури, передбачені Законом про приватизацію 2018, з метою захисту завдань та мети Закону про освіту 2017. Разом з тим Законом про освіту 2017 не можуть безпосередньо змінюватись самі ці процедури приватизації, здійснюватися пряме фактичне регулювання процедур приватизації, припинятись потенційна можливість таких процедур без внесення відповідних узгоджених змін до Закону про приватизацію 2018. Враховуючи це (в межах встановлених обставин цієї справи) надання переваги частині четвертій статті 80 Закону про освіту 2017 у зазначеному протиріччі з положеннями Закону про приватизацію 2018 призводить саме до вищезазначеного, оскільки попри передбачену Законом про приватизацію 2018 можливість приватизації об`єктів освіти, частина четверта статті 80 Закону про освіту 2017, яка встановлює абсолютну заборону приватизації об'єктів державних та комунальних закладів освіти, повністю виключає дію пункту 4 частини другої статті 5 Закону про приватизацію 2018 щодо об`єктів освіти, а не уточнює її або визначає особливості її реалізації.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: спори у сфері приватизації майна, відчуження об'єктів комунальної власності, приватизація закладів освіти, юридичні колізії
