Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 26 жовтня 2022 року
у справі № 947/32485/20
Цивільна юрисдикція
Щодо надання мотиву правочину значення істотної помилки (ст. 229 ЦК України)
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус міського нотаріального округу, ОСОБА_3, про визнання договору дарування квартири недійсним.
Позов мотивований, зокрема, тим, що ОСОБА_1, як співвласниця ѕ частини квартири, яка є її єдиним житлом, не мала наміру її відчуження шляхом укладення безвідплатного договору та помилялась стосовно природи правочину уклавши замість договору довічного утримання договір дарування. Оскільки після укладення оспорюваного договору позивач зрозуміла, що помилилася щодо природи правочину, так як мала на меті укладення договору довічного утримання (оскільки позивачу обіцяли доглядати за нею та допомагати фінансово), а не договору дарування (який таких умов не передбачав). Позивач неправильно сприйняла предмет та інші умови договору, що вплинуло на її волевиявлення. Мотивом укладення договору з боку позивача було отримання матеріального забезпечення, уваги й пошани, а тому вона помилялася стосовно істотних умов та змісту договору дарування.
Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України, в редакції, чинній на момент вчинення оспорюваного правочину).
Тлумачення вказаної норми дозволяє стверджувати наступне.
Під помилкою розуміється неправильне, помилкове, таке, що не відповідає дійсності уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов'язків сторін; властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення.
Під природою правочину слід розуміти сутність правочину, яка дозволяє відмежувати його від інших правочинів. Причому природа правочину охоплюватиме собою його характеристику з позицій: а) оплатності або безоплатності (наприклад, особа вважала, що укладає договір довічного утримання, а насправді уклала договір дарування); б) правових наслідків його вчинення (наприклад, особа вважала, що укладає договір комісії, а насправді це був договір купівлі-продажу з відстроченням платежу)є
Помилка, яка істотним чином впливає на формування волі сторони правочину, повинна існувати на момент його вчинення. Схематично вплив обставин, які мають істотне значення можливо відобразити таким чином: «немає істотної помилки - відсутнє вчинення правочину». Незнання закону не включено до переліку помилок, яким надається істотне значення. Це по суті є відображенням ще римського принципу ignorantia juris nocet (з лат. - незнання закону шкодить).
ВИСНОВКИ: поза віднесенням до обставин, які можуть бути розцінені як такі, що мають істотне значення, знаходиться мотив правочину. Мотив правочину - це стимул його вчинення і дозволяє встановити, чому саме особа вчиняє правочин. Тому мотив, за яким вчинено правочин, правового значення не має. Хоча й законодавець і вказує на допустимість надання мотиву правочину значення істотної помилки у випадках, встановлених у законі. Проте таких випадків на рівні норми закону законодавець не передбачив.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: презумпція правомірності правочину, підстави недійсності правочинів, правова природа помилки правочину