Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 08 жовтня 2025 року
у справі № 756/8106/23
Цивільна юрисдикція
Щодо належних відповідачів у випадку оспорювання дійсності договору дарування особою, яка не є його учасником
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус міського нотаріального округу, приватний нотаріус КМНО, ОСОБА_3, в якому просила суд:
- визнати договір дарування 1/3 частки квартири недійсним;
- визнати 1/3 частку у спірній квартирі спільною сумісною власністю колишнього подружжя.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 зазначає, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, належним чином не дослідили докази у справі.
Правова позиція Верховного Суду: згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Тлумачення цієї норми права вказує на те, що договір дарування за своєю правовою природою породжує права та обов`язки, як для дарувальника, який відчужує майно, так і для обдарованого, який це майно має приймає у дар.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що ОСОБА_1 пред`явила позов лише до ОСОБА_2, тобто до дарувальника частки у спірній квартирі. При цьому позовних вимог до обдарованої особи - ОСОБА_3 не пред`явила, клопотань про залучення його до участі у справі як співвідповідача не заявляла, незважаючи на вжиття судом всіх можливих процесуальних заходів сприяння позивачу у реалізації її процесуальних прав.
Висновки: у випадку оспорювання дійсності договору дарування особою, яка не є його учасником, належними відповідачами є: дарувальник та обдарований, оскільки такий спір безпосередньо стосується їх прав та обов`язків.
Ключові слова: сторони справи, сторони договору, відносини дарування, право на судовий захист, недійсність правочинів
