Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 07 листопада 2022 року
у справі № 361/1017/20
Цивільна юрисдикція
Щодо застосування положень ч. 2 ст. 110 СК України
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини другої статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу не може бути пред`явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини.
Одним з питань щодо застосування норми права, яке Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду повинен розтлумачити, стосується з'ясування змісту вжитого у частині другій статті 110 СК України слів: «Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений…».
За функціональним характером розрізняють, зокрема, такі стадії: пред'явлення позову, відкриття провадження у справі, судовий розгляд тощо.
У вищенаведеній нормі частини другої статті 110 СК України встановлено лише неможливість пред`явлення позову про розірвання шлюбу за певних умов. Тобто, виходячи з граматичного способу тлумачення, у вказаній нормі СК України застосовується термінологія ЦПК України щодо пред`явлення позову (стаття 184 ЦПК України).
При цьому, якби законодавець мав на увазі й іншу стадію цивільного процесу, а саме розгляд справи з ухваленням рішення, то застосовував би інші вжиті граматичні конструкції, як наприклад, у статті 109 СК України або в частині першій статті 138 СК України, де йдеться про стадію ухвалення рішення суду.
Отже, тлумачення положень частини другої статті 110 СК України свідчить про те, що вони спрямовані лише на унеможливлення пред`явлення позову про розірвання шлюбу до дружини, яка перебуває у стані вагітності, та протягом одного року після народження дитини, що надає право суду закрити провадження у справі, якщо згадана вимога на час пред`явлення позову не була додержана.
У зв`язку з викладеним розширене або телеологічне тлумачення норми частини другої статті 110 СК України з метою її застосування і на стадії судового розгляду з ухваленням судового рішення не буде відповідати змісту вказаної норми права, а буде свідчити про можливу зміну закону, вихід за межі тексту закону, що не є повноваженням суду, а також обмежує доступ до суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, яку застосував суд апеляційної інстанції, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У цій справі апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про закриття провадження у справі, тому що на час пред'явлення ОСОБА_6 позову про розірвання шлюбу ОСОБА_3 не була вагітною, внаслідок чого відсутні докази порушення положень частини другої статті 110 СК України.
ВИСНОВКИ: при застосуванні положень частини другої статті 110 СК України визначальним є факт перебування дружини у стані вагітності або наявність у неї дитини, якій не виповнилося одного року, на день пред`явлення позову про розірвання шлюбу до суду.
При цьому положення пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України не передбачають закриття провадження у випадку, якщо у справах про розірвання шлюбу вагітність дружини настала після пред`явлення до суду позову.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: принцип добровільності шлюбу, підстави розірвання шлюбу, підстави закриття провадження у справі, право на звернення до суду, сімейні спори, сімейні правовідносини
