Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 січня 2021 року
у справі № 917/341/19
Господарська юрисдикція
Щодо неможливості звернення прокурора до суду як самостійного позивача при оскарженні рішень органів місцевого самоврядування з питань розпорядження земельною ділянкою
ФАБУЛА СПРАВИ
Прокурор звернувся до господарського суду з позовом до Фермерського господарства «Берегове» (далі - ФГ «Берегове») і сільської ради (далі - сільрада,) про:
- визнання незаконними та скасування рішень сільради «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду ФГ «Берегове» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах населеного пункту сільської ради» та «Про продовження договору оренди земельної ділянки для ведення товарного виробництва ФГ «Берегове»;
- визнання недійсними та припинення на майбутнє договору оренди землі і додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі, укладені між сільрадою та ФГ «Берегове» щодо земельної ділянки, яка знаходиться в межах населеного пункту;
- зобов`язання ФГ «Берегове» повернути територіальній громаді сільради в особі сільради земельну ділянку шляхом підписання акта приймання-передачі.
Ухвалою господарського суду залишено позов без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
За певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду.
Позов у справі, судові рішення в якій переглядаються, подано прокурором в інтересах держави, а позовні вимоги із посиланнями на положення статей 124, 134 Земельного кодексу України, статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України і статей 23, 24 Закону України «Про прокуратуру» обґрунтовано тим, що, приймаючи оскаржувані рішення та укладаючи спірний договір та додаткову угоду до нього, сільрада порушила норми чинного законодавства. Отже, прокурор з метою захисту інтересів держави звертається з даним позовом до суду самостійно як позивач.
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірна земельна ділянка, яка є предметом оспорюваних рішень сільради, договору та додаткової угоди, відноситься до комунальної форми власності та є власністю територіальної громади в особі сільради.
Отже, правильним є висновок судів попередніх інстанцій, що органом, якому надано право на розпорядження спірною земельною ділянкою, є сільрада.
При цьому у разі порушення права на земельну ділянку його захист, у тому числі у визначений статтями 21, 393 Цивільного кодексу України та пунктом «г» частини третьої статті 152 Земельного кодексу України спосіб, здійснюється власником земельної ділянки або її землекористувачем, а, відповідно, право на звернення із таким позовом належить власнику, землекористувачу цієї ділянки або особі, яка відповідно до законодавства уповноважена та має право в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача звертатись за захистом його порушеного права із одночасним обґрунтуванням в позовній заяві підстав для звернення уповноваженої особи із позовом в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача.
Тому у даному спорі є орган, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах, - сільрада.
ВИСНОВКИ: суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що хибними є доводи прокурора про те, що оскільки сільрада є суб`єктом, який прийняв рішення, на підставі якого укладено договір оренди землі та є стороною цього договору оренди, зазначене унеможливлює звернення до суду прокурором в інтересах сільради як позивача. Крім того, для позовних вимог про повернення територіальній громаді в особі сільради земельної ділянки сільрада повинна бути в статусі позивача.
З урахуванням викладеного, прокурор мав звертатись з відповідним позовом в інтересах держави в особі сільради.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист інтересів держави, повноваження прокуратури, умови представництва прокурором інтересів держави, функція представництва, спори з суб'єктами владних повноважень, вимоги до позовної заяви прокурора, умови прийнятності позову, порушення інтересів держави
