Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 29 травня 2023 року
у справі № 459/3010/21
Цивільна юрисдикція
Щодо відсутності висновку МСЕК на момент звільнення як підстави для визнання звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України незаконним
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Львіввугілля» (далі - ДП «Львіввугілля») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій проігнорували, що на момент звільнення позивачки із роботи оскаржуваним наказом відповідача у неї ще не було встановлено МСЕК стійкої втрати працездатності.
Правова позиція Верховного Суду: при розгляді справ про звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я.
Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі - це документально підтверджена неможливість продовжувати виконання роботи працівником за умови, що така робота потребує певної кваліфікації чи стану здоров`я.
Зазначене документальне підтвердження щодо тимчасової втрати працездатності відповідно до зазначених вище норм законів та наказів Міністерства охорони здоров`я України надає в своєму висновку ЛКК.
За результатами медогляду, особа направляється на додатковий медогляд в разі, якщо лікарі визначили таку необхідність, чи за бажанням (заявою) особи, та на МСЕК - в разі вирішення питання щодо стійкої втрати працездатності (інвалідність, профзахворювання).
Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» визначення наявності та ступеня тривалої або стійкої втрати працездатності здійснюється за результатами МСЕК.
Відповідно до п. 3 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Тобто, МСЕК вирішує питання встановлення інвалідності за наявності стійкого порушення функцій організму, стійкої втрати працездатності (встановлює відсотки), профзахворювання.
Висновки: відсутність висновку МСЕК на момент звільнення позивачки не є підставою для визнання звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України незаконним, оскільки факт неможливості виконання позивачкою роботи в умовах дії шкідливих факторів підтверджується іншими медичними висновками, які позивачка особисто надала роботодавцю перед звільненням.
Ключові слова: погіршення стану здоров'я, шкідливі умови праці, охорона праці, достовірність доказів
