Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 03 липня 2023 року
у справі № 461/327/19
Кримінальна юрисдикція
Щодо недотримання законності як підстави для визнання доказів недопустимими
Фабула справи: за вироком суду першої інстанції ОСОБА_12 та ОСОБА_6 визнано невинуватими та виправдано за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146 та ч. 2 ст. 355 КК України.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: прокурор указує на те, що суди попередніх інстанцій, на його думку, дійшли помилкових висновків про недопустимість результатів впізнання, слідчих експериментів та допиту потерпілого в порядку ст. 225 КПК України.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Положеннями ст. 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
У цій справі встановлено, що матеріали клопотання про проведення допиту потерпілого не містять жодної інформації про належне повідомлення сторони захисту у відповідності до положень глави 11 КПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, які визнали допит потерпілого в порядку ст. 225 КПК України недопустимим доказом відповідно до положення п. 5 ч. 2 ст. 87 КПК України, згідно якого суд зобов`язаний визнати істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, зокрема, порушення права на перехресний допит та зазначили, що долучений до матеріалів справи рапорт слідчого про те, що він телефонував сторонам, з метою повідомлення про проведення допиту потерпілого, не може бути доказом такого повідомлення, оскільки суперечить нормам процесуального законодавства.
Висновки: недотримання законності як загальної засади кримінального провадження тягне за собою визнання доказів, отриманих внаслідок такого порушення недопустимими.
Ключові слова: порушення засад кримінального провадження, критерії допустимості доказів, принципи кримінального судочинства
