Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 квітня 2026 року
у справі № 153/732/25
Кримінальна юрисдикція
Щодо необхідності проведення судової експертизи для встановлення виду риби при обвинуваченні особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 249 КК України
Фабула справи: вироком суд першої інстанцї засудив ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 249 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки та поклав обов'язки, передбачені пунктами 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Задоволено цивільний позов управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у області, постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 60 000 грн у рахунок відшкодування заподіяної шкоди.
Апеляційний суд ухвалою залишив вирок місцевого суду без змін.
Мотивація касаційної скарги: засуджений зазначає, що рибу знайшов на березі, проте обмовив себе в незаконному вилові, працівники поліції цю рибу вилучили з порушенням вимог процесуального закону, представник відділу охорони водних біоресурсів на місці події встановив вид указаної риби без призначення відповідної експертизи, а судову інженерно-екологічну експертизу проведено без дослідження предмета злочину. Зазначене, на думку касатора, свідчить про недоведеність належними й законними доказами розміру заподіяної довкіллю шкоди, а отже, і його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 249 КК України
Правова позиція Верховного Суду: суб'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, характеризується умисною формою вини. Винний усвідомлює незаконність своїх дій (час, місце, способи вилову, вилов рідкісних видів), передбачає заподіяння істотної шкоди та бажає або свідомо допускає її настання. Тобто обов`язковою умовою є усвідомлення особою того, що вона займається саме незаконним промислом. Діяння, вчинені з необережності, не утворюють складу цього кримінального правопорушення.
Разом із тим, ОСОБА_6 упродовж досудового розслідування і в суді наполегливо стверджував, що не мав умислу на риболовлю червонокнижної риби, а те що виловив, не ідентифікував із забороненим до лову видом, ба більше, він не усвідомлював незаконності своїх дій і про те, що виловив заборонену до ловлі рибу, дізнався від інспектора.
Сторона обвинувачення не надала суду належних і достатніх доказів, які би поза розумним сумнівом підтверджували умисел обвинуваченого на зайняття незаконним рибним промислом, а суд не пояснив у вироку, яким чином установлені ним обставини спростовують пояснення подій, надане засудженим під час судового розгляду.
Тому висновок суду про те, що ОСОБА_6 усвідомлював незаконність своїх дій, передбачав заподіяння істотної шкоди виловом рідкісних видів риби і бажав або свідомо допускав її настання, не можна вважати безсумнівним.
У справі не було проведено відповідної експертизи, а суд поклався виключно на думку інспектора, який виявив ОСОБА_6 на березі річки з уловом.
Апеляційний суд під час перевірки справи в порядку апеляційної процедури зазначених порушень не усунув і не спростував версію сторони захисту про недоведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Висновки: встановлення виду риби, особливо для обвинувачення у вилові рідкісних її видів, потребує спеціальних знань.
Ключові слова: стандарт доведення поза розумним сумнівом, екологічні злочини, незаконне промислове рибальство
