Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 вересня 2025 року
у справі № 385/1219/23[1]
Кримінальна юрисдикція
Щодо необхідності відрізнення положень ч. 1 та 2 ст. 89 КПК України
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком районного суду, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_8 засуджено за ч. 4 ст. 246 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі статей 75, 76 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього певні обов`язки.
ОЦІНКА СУДУ
Відносно твердження захисника про невирішення місцевим судом ряду клопотань про визнання недопустимими доказами протоколу огляду місця події з додатками, речових доказів, висновків експертиз тощо, то вони, на думку Суду, є такими, що не ґрунтуються на положеннях КПК, ч. 1 ст. 89 якого регламентує правило про те, що суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, а аргументів, за наявності яких суду необхідно було застосувати положення ч. 2 ст. 89 КПК, стороною захисту наведено не було.
ВИСНОВКИ: необхідно чітко відрізняти положення ч. 1 та 2 ст. 89 КПК, оскільки лише у тому випадку, коли має місце очевидна недопустимість доказу суд під час судового розгляду визнає цей доказ недопустимим та припиняє його досліджувати або виключає його з кола доказів, які будуть досліджуватися в судовому засіданні. Якщо суд не вбачає підстав для визнання доказу очевидно недопустимим, він оцінює такий доказ під час ухвалення кінцевого судового рішення в нарадчій кімнаті.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: порядок проведення слідчих дій, критерії допустимості доказів, екологічні злочини, незаконна порубка
