Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 липня 2023 року
у справі № 420/17345/22
Адміністративна юрисдикція
Щодо підстави для відступу від правил прямого транспортування товарів із країни їхнього походження
ФАБУЛА СПРАВИ
Приватне підприємство «Захід» (далі - Підприємство, позивач у справі) звернулось до суду з позовом до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якому просило:
- визнати протиправною та скасувати картку відмови митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Рішенням окружного адміністративного суду позов Підприємства задоволено повністю.
Постановою апеляційного адміністративного суду рішення окружного адміністративного суду скасовано, прийняти нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог Підприємства.
ОЦІНКА СУДУ
Пунктом 9 Правил визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року, затвердженими Рішенням Ради глав Урядів Незалежних Держав (в редакції Рішення глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 18 жовтня 1996 року), передбачено, що товар вважається як такий, що походить з митної території держави-учасниці Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року, якщо він відповідає встановленим цими Правилами критеріям походження, експортується резидентом однієї з держав-учасниць цієї Угоди і ввозиться резидентом держави-учасниці цієї Угоди з митної території іншої держави-учасниці цієї Угоди. При цьому під резидентом мається на увазі організація, створена на території цієї держави, або фізична особа, яка постійно проживає на території цієї держави.
Пункт 9 Правил визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року, затвердженими Рішенням Ради глав Урядів Незалежних Держав (в редакції Рішення глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 18 жовтня 1996 року), не містить вимог до маршруту транспортування товару та вимог про те, що товар не повинен залишати території держав-учасниць Угоди про зону вільної торгівлі.
Відповідно до частини восьмої статті 36 Митного кодексу України при існуванні встановлених правил прямого транспортування товарів із країни їхнього походження дозволяється відступати від них у випадках, коли таке транспортування неможливе в силу географічного положення та/або якщо товари знаходяться під митним контролем у третіх країнах.
З огляду на те, що Україна та Туркменістан не є країнами зі спільним кордоном (країнами-сусідками), Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що транспортування товарів позивача не могло відбуватися шляхом прямого транспортування в силу географічного положення країн.
У статті 1 Закону України від 20 жовтня 1999 року №1172-XIV "Про транзит вантажів" визначено, що транзит вантажів - перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України. В частині 1 статті 90 Митного кодексу України визначено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між митними органами однієї чи кількох країн або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
В розділі І "Митний транзит" Спеціального додатку Е "Транзит" до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур від 18 травня 1973 року (дата приєднання України 05 жовтня 2006 року, дата набрання чинності для України 15 вересня 2011 року) визначено, що митний транзит - митний режим, відповідно до якого товари транспортуються під митним контролем з одного митного органу в інший митний орган.
Відповідно до статті 1 Конвенції про процедуру міжнародного митного транзиту під час перевезення вантажів залізничним транспортом із застосуванням накладної УМВС (Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення) від 09 лютого 2006 року термін "міжнародний митний транзит" означає митну процедуру, відповідно до якої вантажі перевозяться через кордони однієї чи більше держав під митним контролем від митниці пункту відправлення до митниці пункту призначення.
Отже, у відповідності до положень національного законодавства України та міжнародних договорів товари знаходяться під митним контролем під час перевезення у режимі транзиту територіями країн.
Пунктом 12 розділу І "Правила визначення походження товарів" Спеціального додатку К до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур передбачено: "12. Рекомендоване правило. У випадках, коли існують установлені правила прямого транспортування товарів із країни їхнього походження, дозволяється відступати від них, зокрема з географічних причин (наприклад, у випадку з країнами, оточеними з усіх боків сушею), а також у випадку з товарами, що знаходяться під митним контролем в третіх країнах (наприклад, у випадку з товарами, які демонструються на ярмарках або на виставках чи є поміщеними на митні склади)."
Україна в даному випадку являється країною імпорту (країною, в яку ввозиться товар), а Туркменістан - країною експорту (країною, з якої вивозиться товар), тому інші країни в даних правовідносинах не виступають і не можуть виступати "країною ввезення/вивезення товару", адже товаросупровідні документи (зокрема, зовнішньоекономічний контракт, коносамент, інвойс, вантажна відомість, транзитні декларації, митна декларація країни відправлення) свідчать, що ввезення товару в Україну відбувалося з митної території Туркменістану, а інші країни виступали країнами проміжного транзиту.
Відтак товари, імпортовані Приватним підприємством "ЗАХІД" в момент пред'явлення до митного оформлення на території України вважаються товарами, ввезеними з Туркменістану.
З огляду на вказане, Суд вважає помилковим тлумачення суду апеляційної інстанції щодо того, що експортований Приватним підприємством «ЗАХІД» товар не відповідає умовам визначеним, зокрема, пунктом 9 Правил визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року, із змінами, внесеними 18 жовтня 1996 року, оскільки був ввезений в Україну через територію Туреччини, яка не є учасником Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року, а тому при його митному оформленні не передбачено права на застосування преференцій у вигляді звільнення від сплати мита.
ВИСНОВКИ: товари, зазначені у митних деклараціях переміщувались, під митним контролем транзитом через території третіх країни, що дозволяє відступати від правил прямого транспортування товарів із країни їхнього походження.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: митні пільги, процедура митного оформлення, митні режими
