Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 04 вересня 2025 року
у справі № 160/10576/22
Адміністративна юрисдикція
Щодо заборони імпорту продукції, виробництва суб`єкта, до якого застосовано санкції
Фабула справи: Приватне підприємство «ТД ТАМ» звернулося до адміністративного суду з позовом до митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Рада національної безпеки і оборони України (далі - РНБО), про визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позовних вимог відмовив.
Мотивація касаційної скарги: підприємство вказує на неправильне застосування судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права. Позивач зазначає, що АТ «Виксунський металургійний завод» жодної діяльності стосовно ресурсів (товару), у митному оформленні яких відмовлено, з їх перевезення не здійснювало. В цій справі ресурси (товар), які належать АТ «Виксунський металургійний завод», митний кордон України не перетинали. Платник вважає, що в цій справі ст. 5 Закону України «Про санкції», як норма матеріального права, в частині сфери її дії та суб`єктів персональних санкцій застосована невірно та всупереч висновкам, викладеним у п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22, в якій Суд дійшов висновку, що Укази Президента України, якими введено в дію рішення РНБО «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», є індивідуально-правовими актами. Тому, на належний позивачу на праві власності товар (ресурси), до якого АТ «Виксунський металургійний завод» безпосередньо або опосередковано не має відношення, перевезення якого АТ «Виксунський металургійний завод» не здійснювало та не замовляло його перевезення, дія Указу Президента України, яким введено в дію рішення РНБО, не розповсюджується. Позивач вказує, що суди обох інстанцій не дослідили належним чином зібрані у справі докази та ці докази не підтверджують факт здійснення перевезення чи транзиту АТ «Виксунський металургійний завод» власними чи орендованими транспортними засобами, чи за його дорученням, залучення перевізників, експедиторів в інтересах третіх осіб, факт відвантаження товару АТ «Виксунський металургійний завод» для доставки позивачу. Також підприємство посилається на відсутність в матеріалах справи доказів правового зв`язку з АТ «Виксунський металургійний завод».
Правова позиція Верховного Суду: рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених п.п. 1-21, 23-25 ч. 1 ст. 4 цього Закону, приймається РНБО та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов'язковим до виконання.
За встановленими судами обставинами до АТ «Виксунський металургійний завод» рішенням РНБО від 14 травня 2020 року «Про застосування, скасування і внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України від 14 травня 2020 року № 184/2020, були застосовані санкції у вигляді повного припинення транзиту ресурсів та перевезень територією України та зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань строком на три роки. Такі санкції діяли станом на момент митного оформлення спірного товару платником.
За правилами ст. 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Суди встановили, що підставою для прийняття оскарженої картки відмови митним органом стало те, що виробником товару, який заявив до митного оформлення позивач, є АТ «Виксунський металургійний завод», до якого застосовано санкції, а саме: повне припинення транзиту ресурсів та перевезень територією України та зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань, строком на три роки.
За правилами ст. 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Суди встановили, що підставою для прийняття оскарженої картки відмови митним органом стало те, що виробником товару, який заявив до митного оформлення позивач, є АТ «Виксунський металургійний завод», до якого застосовано санкції, а саме: повне припинення транзиту ресурсів та перевезень територією України та зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань, строком на три роки.
Водночас, оскаржуваний акт індивідуальної дії митного органу вмотивований положеннями ст. 196 МК України, а саме тим, що позивач заявив до митного оформлення товар, переміщення якого через митний кордон України заборонено відповідно до закону, а не тим, що до платника застосовані санкції.
Посилання позивача на відсутність у Законі України «Про санкції» визначення поняття «ресурс» не приймається судом, оскільки вжите законодавцем у ст. 4 цього Закону поняття має родове значення та охоплює будь-які матеріальні та нематеріальні блага, у тому числі продукцію підсанкційного підприємства. Тлумачення цього терміна у спосіб, запропонований позивачем, фактично призвело б до нівелювання мети санкцій шляхом обходу їх дії через посередників. Оскільки заявлений до митного оформлення товар є продукцією виробництва товариства, до якого застосовані санкції, він підлягає розгляду як ресурс цього підприємства, незалежно від того, у якої особи його придбав позивач.
Висновки: враховуючи завдання адміністративного судочинства щодо захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а також мету застосування санкцій як інструменту захисту національної безпеки та недопущення фінансування суб'єктів, які перебувають під санкціями, слід виходити з того, що укладення правочинів щодо придбання та ввезення продукції, виготовленої суб`єктом, стосовно якого введені санкції, суперечить суті та цілям їх застосування, навіть якщо формально постачальником виступає третя особа.
Таким чином, імпорт продукції, виробництва суб`єкта, до якого застосовано санкції, не може розглядатися як правомірний, оскільки це становить фактичне обходження санкцій, а отже, підлягає забороні.
Ключові слова: ЗЕД, процедура митного оформлення, наслідки застосування санкцій
