Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 серпня 2025 року
у справі № 163/1065/15-п[1]
Адміністративна юрисдикція
Щодо застосування ст. 471 МК України у редакції Закону України від 16 лютого 2022 року № 2058-ІХ
ФАБУЛА СПРАВИ
Європейський суд з прав людини рішенням від 12 грудня 2024 року у справі «Сапіташ та інші проти України» (заява № 864/16) (далі - Рішення) констатував порушення щодо ОСОБА_22 та інших статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яке полягає у непропорційному стягненні у справі щодо порушення митних правил - конфіскації незадекларованої готівки додатково до накладення штрафу. Суд наголосив, що встановлення вказаного порушення не означає, що заявники не мали нести жодної відповідальності за порушення, яке вони вчинили, не задекларувавши готівку.
У своїй заяві ОСОБА_22 та його захисник ОСОБА_20, посилаючись на вказане рішення міжнародної судової установи, звернулися до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) зі спільною заявою, в якій порушують питання про перегляд за виключними обставинами постанови Любомльського районного суду Волинської області від 23 липня 2015 року та постанови Апеляційного суду Волинської області від 04 вересня 2015 року щодо ОСОБА_22 , просять зазначені рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог заявники зазначають, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою докази щодо законності походження грошових коштів ОСОБА_22 та правомірного володіння цими коштами, що призвело до непропорційного призначення адміністративного стягнення у вигляді конфіскації іноземної валюти.
Стверджують, що ЄСПЛ у своєму рішенні визнав конфіскацію коштів ОСОБА_22 , які останній перевозив через кордон, порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, що всупереч загальним принципам міжнародного права порушує баланс між його правом на мирне володіння своїм майном та інтересами суспільства.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно з абзацом другим статті 471 МК (чинним на момент вчинення правопорушення) переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через «зелений коридор», товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено чи обмежено законодавством України, або товарів в обсяг, що перевищують неоподатковану норму переміщення через митний кордон України, тягне за собою накладання двох видів адміністративних стягнень, а саме штрафу у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, - також конфіскацію цих товарів.
Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 21 липня 2021 року № 3 р(II)/2021 у справі № 3-261/2019(5915/19), визнано такими, що не відповідають Конституції України окремі положення абзацу другого статті 471 МК в частині конфіскації товарів, які стали безпосередніми предметами порушення. Конституційний Суд України в цьому рішенні дійшов висновку, що обов`язкова конфіскація валютних цінностей не забезпечує справедливого балансу між публічними інтересами та захистом права власності особи та не узгоджується з принципом верховенства права.
ВИСНОВКИ: з метою приведення положень статті 471 МК у відповідність із рішенням Конституційного Суду України від 21 липня 2021 року N 3-р(ІІ)/2021 та врегулювання питання притягнення до адміністративної відповідальності громадян за порушення встановленого МК та іншими актами законодавства України порядку переміщення товарів через митний кордон України Законом України від 16 лютого 2022 року № 2058-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо адміністративної відповідальності громадян за порушення митних правил» внесено зміни до МК. Зокрема, статтю 471 МК «Недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами» викладено в новій редакції, яка передбачає адміністративну відповідальність у вигляді штрафу за недекларування товарів, усуваючи непропорційне стягнення, пов`язане з обов'язковою конфіскацією. Водночас, нова редакція статті 471 МК зберігає можливість конфіскації - але лише у відношенні певної категорії товарів (обмежених або заборонених) і лише як альтернативу штрафу, а не як обов'язковий захід.
Таким чином, у новій редакції статті 471 МК реалізуються підходи ЄСПЛ щодо забезпечення пропорційності стягнень у справах щодо порушення митних правил.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: митні правопорушення, відповідальність декларанта, захист прав декларанта, підстави перегляду судових рішень
