Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 11 жовтня 2023 року
у справі № 757/3572/17-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо права вкладника на звернення до суду з позовом стягнення коштів за неналежне виконання банком зобов'язань за договором банківського вкладу, строк якого закінчився до запровадження тимчасової адміністрації
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк "Фінансова Ініціатива"» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк "Фінансова Ініціатива"» (далі - банк), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), в якому просив:
- визнати за банком збитки, завдані несвоєчасним поверненням позивачеві внесених особистих коштів і порушенням умов укладених договорів банківського вкладу на загальну суму 892 110,20 грн;
- визнати за банком 30 000,00 грн грошової компенсації за завдану моральну шкоду через порушення особистих немайнових прав та обмежень у сфері приватного життя позивача несвоєчасним поверненням внесених ним коштів і порушенням умов укладених договорів банківського вкладу;
- зобов`язати уповноважену особу Фонду за Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI) включити завдані банком збитки у сумі 892 110,20 грн і 30 000,00 грн компенсації моральної шкоди у реєстр акцептованих вимог кредиторів для виплати у четверту чергу з коштів, одержаних у процесі ліквідації банку під час продажу його майна (активів).
Суди першої і апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову. Вважали, що запровадження тимчасової адміністрації у банку унеможливлює ухвалення рішення про стягнення з нього коштів, бо таке стягнення можливе тільки у спосіб, передбачений Законом № 4452-VI.
ОЦІНКА СУДУ
За загальним правилом під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку (пункт 1 частини п`ятої статті 36 Закону № 4452-VI). Але за змістом пункту 1 частини шостої цієї статті обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої статті 36 Закону № 4452-VI, не поширюється, зокрема, на зобов`язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився.
Закон № 4452-VI не передбачає заборони для стягнення неустойки, трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих до моменту запровадження тимчасової адміністрації у банку за прострочення виконання умов договору банківського вкладу, строк якого завершився.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
Банк, який прострочив грошове зобов'язання (порушив обов`язок щодо повернення вкладу та сплати за ним процентів), має не лише віддати основний борг за договором банківського вкладу, але й сплатити передбачену частиною п'ятою статті 10 Закону № 1023-XII пеню, а також визначені у частині другій статті 625 ЦК України три проценти річних від простроченої суми (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) й інфляційні втрати за весь час прострочення.
У разі наявності рішення суду про задоволення вимог кредиторів, які не враховувалися в балансі неплатоспроможного банку на день прийняття рішення про віднесення його до категорії неплатоспроможних, ці зобов'язання також включаються до відкоригованого балансу (пункт 1.29 глави 1 розділу III Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 5 липня 2012 року № 2).
У разі наявності рішення суду про задоволення вимог кредиторів, які не враховувалися в балансі банку на день початку процедури ліквідації банку/затвердження акцептованих вимог кредиторів, ці зобов'язання також включаються до проміжного ліквідаційного балансу (пункт 4.30 глави 4 розділу V вказаного Положення).
Підставами для внесення до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів змін, які підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду, є рішення суду, яке набрало законної сили (у тому числі рішення судів, які набрали законної сили після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторів, визначеного статтею 49 Закону № 4452-VI), за яким, зокрема, виникають:
- зобов`язання банку перед кредиторами, що виникли до дня початку процедури ліквідації;
- кредиторські вимоги вкладників у частині, що перевищує суму відшкодування, виплачену Фондом, розмір якої визначено відповідно до вимог статті 26 Закону № 4452-VI. Такі вимоги включаються до реєстру акцептованих вимог кредиторів та підлягають задоволенню в черговості відповідно до статті 52 Закону № 4452-VI;
- зобов`язання банку, які, крім вимог вкладника понад гарантовану суму відшкодування по вкладу, включаючи відсотки, які нараховані станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, включають також суми зобов'язань банку понад суму, нараховану на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (зокрема, штрафні санкції у вигляді штрафів, пені або індексу інфляції за кількість днів прострочення зобов'язань). Такі вимоги підлягають включенню до сьомої черги задоволення вимог кредиторів, а саме: вимоги інших вкладників, які не є пов'язаними особами банку, юридичних осіб-клієнтів банку, які не є пов'язаними особами банку (абзаци 1-4 пункту 1 розділу VII Положення № 3711, яке набрало чинності 16 вересня 2017 року).
ВИСНОВКИ: за змістом пункту 1 частини шостої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється, зокрема, на зобов`язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився. Отже, вкладник, у якого виник спір із банком стосовно повернення коштів за договором банківського вкладу, строк якого закінчився до запровадження у банку тимчасової адміністрації, може звернутися до суду з позовом про стягнення з банку заборгованості за договором банківського вкладу та за порушення його умов.
Запровадження в банку тимчасової адміністрації та початок процедури його ліквідації не перешкоджають можливості задовольнити позов до такого банку про стягнення з нього боргу за договором банківського вкладу, пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих до моменту запровадження такої адміністрації за договором банківського вкладу, строк якого закінчився до її запровадження. Таке рішення суду є підставою для звернення вкладника за Законом № 4452-VI до Фонду та/або його уповноваженої особи із заявою про включення вимог кредитора банку в межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом до реєстру вкладників, а вимог на суму, що перевищують гарантоване Фондом відшкодування, - до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, які задовольняються з урахуванням черговості, встановленої статтею 52 Закону № 4452-VI. Зазначене рішення суду про стягнення з неплатоспроможного банку коштів на таку черговість не впливає і не змінює її.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист прав вкладників, відповідальність банку, порушення грошового зобов'язання, правовідносини з банками, способи захисту цивільних прав, стягнення боргу, припинення банку, процедура ліквідації банку
