Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 січня 2024 року
у справі № 755/3443/21
Цивільна юрисдикція
Щодо непоширення позовної давності на вимоги про відшкодування грошової компенсації моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав у зв`язку з невиконання рішення суду про поновлення на роботі
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Національного банку України (далі - НБУ) про стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі та грошової компенсації моральної шкоди.
Позивач просив стягнути грошову компенсацію моральної шкоди у розмірі 350 000,00 грн. В обґрунтування цих вимог зазначав, що незаконним звільненням із звинуваченням у систематичному порушенні трудової дисципліни, якого не було, тривалим не поновленням на роботі, не поновленням на посаді (рівноцінній по суті, а не формі), яку він обіймав до звільнення, йому завдано моральних страждань. Невидача трудової книжки при звільненні також позбавила його можливості працевлаштуватись в іншому місці. Також вказав, що у результаті протиправних дій відповідача був порушений його звичний життєвий уклад, йому довелось тривалий час доводити свою правоту та досягати відновлення справедливості, його сім`я була без засобів до існування, ускладнилися відносини в сім`ї, довелось постійно давати принизливі пояснення близьким та оточенню щодо ситуації, що склалася.
Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалене нове судове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з НБУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі у сумі 76 009,96 грн із відрахуванням обов`язкових виплат та платежів з цієї суми. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя (частина перша статті 237-1 КЗпП України).
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частини третя, четверта статті 23 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України в редакції, чинній на момент подання позовної заяви, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом (пункт 1 частини першої статті 268 ЦК України).
ВИСНОВКИ: спір у цій справі стосується відшкодування грошової компенсації моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав у зв`язку з невиконання рішення суду про поновлення на роботі, тому на цю вимогу не поширюється позовна давність, передбачена частини першої статті 233 КЗпП України в редакції, чинній на момент подання позовної заяви.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правила застосування позовної давності, компенсація немайнової шкоди, захист трудових прав
