Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 вересня 2023 року
у справі № 400/2627/23
Адміністративна юрисдикція
Щодо неправомірності відмови у поновленні строку звернення до суду у зв’язку з відсутністю в особи статусу учасника бойових дій
ФАБУЛА СПРАВИ
Адвокатка, діючи в інтересах ОСОБА_1, пред'явила позов до військової частини, подавши його засобами поштового зв`язку, у якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової (з основної діяльності) від 8 листопада 2022 року «Про результати проведення службового розслідування» за фактом дезертирства у частинах, які стосуються притягнення до дисциплінарного стягнення (пункт 5 наказу), позбавлення премії за жовтень 2022 року (пункт 6 наказу), позбавлення додаткової винагороди (пункт 7 наказу) командира відділення взводу управління 2 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини молодшого сержанта за призовом ОСОБА_1;
- зобов'язати військову частину нарахувати й виплатити грошові кошти за жовтень 2022 року (премія та додаткова винагорода) у сумі, у якій не було здійснено виплати командиру відділення взводу управління 2 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини молодшому сержанту за призовом ОСОБА_1 на підставі наказу командира військової частини (з основної діяльності) від 8 листопада 2022 року «Про результати проведення службового розслідування» за фактом дезертирства.
Окружний адміністративний суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою окружний адміністративний суд повернув позовну заяву ОСОБА_1 на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.
Переглянувши ухвалу про повернення позовної заяви, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду, тому залишив вказану ухвалу без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Загалом правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Іншого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Представниця ОСОБА_1 у позовній заяві та заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду мотивувала поважність причини невчасного пред'явлення позову скрутним матеріальним становищем позивача, зумовленим відсутністю у нього доходів і витратами на лікування дитини, що вплинуло на можливість найняти адвоката.
Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, дійшов висновку, що відсутність коштів на платного адвоката є неповажною причиною пропуску місячного строку звернення до адміністративного суду. Водночас суд зазначив, що ОСОБА_1 міг звернутися за безоплатною правовою допомогою.
На цьому тлі колегія суддів Верховного Суду зауважує, що залежно від контексту справи скрутний майновий стан особи може слугувати їй перешкодою у доступі до правосуддя, тому автоматично не можна стверджувати, що ця обставина не має значення під час оцінки поважності причин пропуску процесуального строку. Судам слід належно перевіряти доводи заявників на предмет того, чи є такий стан об'єктивною обставиною, яка виникла протягом строку, який пропущено, та унеможливила чи ускладнила можливість вчасного вчинення процесуальних дій у визначений законом строк.
Аналіз матеріалів справи та оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що у випадку ОСОБА_1 суд першої інстанції належно не перевірив доводи його представниці про наявність поважної причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, натомість автоматично, без з'ясування обставин справи, визнав їх неприйнятними.
Своєю чергою, суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу місцевого суду про повернення позовної заяви, теж не звернув увагу на неповне з'ясування обставин справи стосовно майнового стану ОСОБА_1.
Загалом обставини справи ОСОБА_1 свідчать про те, що суди першої й апеляційної інстанції поставили позивачу у провину неоформлення ним статусу учасника бойових дій, чи принаймні ненадання доказів звернення до відповідних органів за його оформленням. Проте слід зауважити, що суд першої інстанції не запитував у ОСОБА_1 подібних доказів і не надавав часу для їхнього подання.
У цій справі судам насамперед слід було з'ясувати дату відліку строку звернення до адміністративного суду, позаяк вона точно не встановлена, та дослідити обставини щодо скрутного майнового стану ОСОБА_1 на предмет їхньої наявності та поважності для пропуску строку звернення до суду, оскільки питання наявності/відсутності у нього будь-якого доходу чи накопичених заощаджень за цей період залишилося не з`ясованим.
Дослідження й установлення цих обставин дозволило б визначити тривалість пропуску строку; перевірити доводи представниці позивача про відсутність у останнього коштів на платного адвоката під час строку, який пропущено; уяснити чи міг ОСОБА_1 протягом цього строку бути суб`єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу за критерієм його середньомісячного доходу. Без встановлення цих обставин висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.
ВИСНОВКИ: відсутність у особи статусу учасника бойових дій само по собі не є бар'єром для доступу до суду. У випадку, коли особа посилається на скрутне матеріальне становище як причину пропуску строку звернення до адміністративного суду, є неприйнятною автоматична відмова у доступі до правосуддя тільки через те, що вона не є пільговиком.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: пропуск процесуального строку, правовий статус учасника бойових дій, УБД, поважність причин пропуску процесуального строку, захист прав військовослужбовців, спори за участю військової частини
