Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 травня 2018 року
у справі № 759/19440/15-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо звільнення вагітної жінки після закінчення строку трудового контракту
Фабула справи: ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Торговельно-економічного коледжу про скасування наказу про звільнення.
Позивачка наказом № 75-к була прийнята на посаду викладача з оформленням трудових відносин шляхом укладення 01.09.2014 року трудового контракту строком до 31.08.2015 року.
Рекомендованим листом ОСОБА_3 направила на адресу відповідача заяву про надання відпустки по вагітності та пологах та листок непрацездатності від 31.07.2015 року, яку Торговельно-економічний коледж отримав 25 серпня 2015 року.
Вказувала, що відповідач не видав наказ про надання їй відпустки по вагітності та пологах, не здійснив виплат на підставі листка непрацездатності, а 31.08.2015 року звільнив її із займаної посади на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку дії контракту.
Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив, суд апеляційної інстанції скасував попереднє рішення та частково задовольнив позов. Це обгрунтовано тим, що ОСОБА_3 звільнено з порушенням частини третьої статті 184 КЗпП України, за вимогами якої не допускається звільнення вагітних жінок, крім випадків, передбачених законом. Суд касаційної інстанції скасував рішення суду апеляційної інстанції та залишив в силі рішення місцевого суду.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_3 просить скасувати рішення судів першої та касаційної інстанцій і залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції з передбаченої п.1 ч.1 ст.355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судами касаційної інстанції ч.3 ст.184 КЗпП України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч.3 ст.21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
Звільнення жінок, зазначених у ч.3 ст.184 КЗпП України, у зв'язку із закінченням строку трудового договору має свої особливості, а саме: звільнення, зокрема, вагітних жінок можливе на підставі п.2 ст.36 КЗпП України, однак провадиться з обов'язковим працевлаштуванням вагітної, тобто власник або уповноважений ним орган зобов'язаний працевлаштувати жінку на цьому ж або іншому підприємстві відповідно до її фаху. Розрив у часі між звільненням і працевлаштуванням у цьому випадку не допускається.
Згідно зі ст.235 КЗпП України підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав. Тому поновлено на роботі може бути лише працівника, якого звільнено незаконно, з порушенням процедури звільнення чи за межами підстав, передбачених законом чи договором, або за відсутності підстав для звільнення.
У разі якщо працівника звільнено обґрунтовано, з додержанням процедури звільнення, підстав для поновлення працівника на роботі немає.
Невиконання підприємством (установою, організацією), яке звільнило вагітну жінку, обов'язку по працевлаштуванню є підставою для покладення на нього відповідно до ч.2 ст.232 КЗпП України обов'язку надати на цьому або іншому підприємстві роботу, яку може виконувати працівниця, виплати їй середньої заробітної плати на період працевлаштування, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору, а не про поновлення на попередній роботі.
За заявою такої особи може вирішуватися спір не про поновлення на роботі, а про виконання підприємством (установою, організацією) зобов'язання по її працевлаштуванню.
Висновки: звільнення жінок, зазначених у ч. 3 ст.184 КЗпП України, у зв'язку із закінченням строку трудового договору має свої особливості, а саме: звільнення, зокрема, вагітних жінок можливе на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України, однак провадиться з обов'язковим працевлаштуванням вагітної, тобто власник або уповноважений ним орган зобов'язаний працевлаштувати жінку на цьому ж або іншому підприємстві відповідно до її фаху. Розрив у часі між звільненням і працевлаштуванням у цьому випадку не допускається.
Невиконання підприємством (установою, організацією), яке звільнило вагітну жінку, обов'язку по працевлаштуванню є підставою для покладення на нього відповідно до ч.2 ст.232 КЗпП України обов'язку надати на цьому або іншому підприємстві роботу, яку може виконувати працівниця, виплати їй середньої заробітної плати на період працевлаштування, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору, а не про поновлення на попередній роботі.
