Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 квітня 2024 року
у справі № 335/5841/19
Цивільна юрисдикція
Щодо майнових прав на торговельну марку як об'єкта спільної сумісної власності подружжя
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (правонаступник - Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності»), в якому просив суд визнати недійсними договори відчуження майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки та промислові зразки, скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на вказані об'єкти та внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості щодо спільного права власності його та ОСОБА_2 на торговельні марки та промислові зразки.
Позивач стверджував, що відчуження майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності, які є спільним майном подружжя, відбулося без його згоди.
Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування державної реєстрації за ОСОБА_3 права власника на торговельні марки та промислові зразки скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Скасовано у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт у судовому порядку. Водночас тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності майна, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону.
Відповідно до статті 492 ЦК України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами.
Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
У частині другій статті 461 ЦК України встановлено, що об'єктом промислового зразка можуть бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу.
Суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи. Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам (стаття 493 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 494 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом.
Статтею 495 ЦК України встановлено, що майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: 1) право на використання торговельної марки; 2) виключне право дозволяти використання торговельної марки; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 497 ЦК України чинність майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку може бути припинено достроково за ініціативою особи, якій вони належать, якщо це не суперечить умовам договору, а також в інших випадках, передбачених законом.
ВИСНОВКИ: майнові права на торговельну марку можуть бути об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правовий режим спільної власності, захист прав інтелектуальної власності, підстави набуття майнових прав
