Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 17 травня 2024 року
у справі № 596/801/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо неможливості оскарження обставин, які не оспорювались учасниками судового провадження під час судового розгляду
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції засуджено ОСОБА_7 за ст. 336 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік, та покладено на нього обов'язки, передбачені у ст. 76 КК.
Вказаний вирок ухвалено із застосуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК.
Вироком апеляційного суду вирок суду першої інстанції в частині звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК скасовано. В цій частині постановлено новий вирок, яким засуджено ОСОБА_7 за ст. 336 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого суду про визнання обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_7, його щире каяття, оскільки останній формально визнав свою вину, та протягом тривалого часу не вживав жодних дій для з`явлення до РТЦК та СП для проходження служби, тобто не намагався виправити наслідки вчиненого злочину.
Однак, висновки апеляційного суду про відсутність у ОСОБА_7 щирого каяття, враховуючи матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає неправильними.
Перевіркою звукозапису та журналу судового засідання встановлено, що під час апеляційного розгляду, так само як і під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, ОСОБА_7 повністю визнав свою вину та розкаявся у вчиненому, та висловив готовність проходити службу в Збройних Силах України.
Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
У зв`язку із тим, що ОСОБА_7 підтвердив суду добровільність своєї позиції та повідомив, що повністю усвідомлює наслідки розгляду кримінального провадження у такому порядку, прокурор у судовому засіданні ставив питання щодо недоцільності дослідження всіх доказів у кримінальному провадженні, та клопотав перед судом обмежитись лише допитом обвинуваченого та дослідженням документів, які характеризують його особу.
З огляду на викладене, зазначене кримінальне провадження судом розглянуто із застосуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК, оскільки учасниками судового розгляду не оспорювалися обставини справи, що викладені в обвинуваченні, у тому числі й обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_7.
Як визначено ч. 2 ст. 394 КПК судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
ВИСНОВКИ: вимоги кримінального процесуального закону не дають можливості оскаржувати обставини, які не оспорювались учасниками судового провадження під час судового розгляду. Зазначене стосується і обставин, які впливають на покарання.
Таким чином, висновки апеляційного суду про відсутність у ОСОБА_7 щирого каяття є безпідставними, оскільки суперечать вимогам процесуального закону, які обмежують можливість оскарження тих обставин, з якими погодилися учасники судового розгляду.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: межі судового розгляду, процедура судового розгляду, військові злочини
