Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 липня 2024 року
у справі № 401/2271/17
Кримінальна юрисдикція
Щодо визнання і врахування вироків судів іноземних держав
Фабула справи: вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі: за ч. 4 ст. 187 КК України - на строк 12 років з конфіскацією майна; за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - на строк 15 років з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна.
Апеляційний суд скасував вирок районного суду в частині кваліфікації дій ОСОБА_6 і призначеного покарання, та ухвалив свій вирок, яким визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі: за ч. 4 ст. 187 КК України на строк 12 років з конфіскацією всього майна, належного на праві власності; за п.п. 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК України - у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного на праві власності. На підставі положень ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного на праві власності. В решті вирок районного суду залишив без змін.
Мотивація касаційної скарги: адвокат акцентує на тому, що апеляційний суд безпідставно кваліфікував дії ОСОБА_6 за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки належних і допустимих доказів щодо наявності в нього судимості немає, тому суд неправомірно врахував вирок іноземної держави під час кваліфікації дій та призначення покарання його підзахисному.
Правова позиція Верховного Суду: ч.ч 1, 2 ст. 9 КПК України визначено, що вирок суду іноземної держави може бути врахований, якщо громадянин України, іноземець або особа без громадянства були засуджені за кримінальне правопорушення, вчинене за межами України, та знову вчинили кримінальне правопорушення на території України. Відповідно до частини першої цієї статті рецидив кримінальних правопорушень, невідбуте покарання або інші правові наслідки вироку суду іноземної держави враховуються при кваліфікації нового кримінального правопорушення, призначенні покарання, звільненні від кримінальної відповідальності або покарання.
Закон України «Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» містить такі положення: Протокол до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, підписаний у м. москві 29 березня 1997 року, ратифікувати з такими застереженнями: Україна не бере на себе зобов`язання визнавати та враховувати вироки, винесені судами Договірних Сторін, при вирішенні питань про визнання особи особливо небезпечним рецидивістом, про встановлення факту вчинення злочину повторно та порушення зобов'язань, пов`язаних з умовним звільненням, відстрочкою виконання вироку або умовно-достроковим звільненням.
Тобто, з наведеного слідує, що Україна не бере на себе зобов`язання визнавати та враховувати вироки, винесені судами Договірних Сторін, але під час вирішення зокрема питань про визнання особи особливо небезпечним рецидивістом, про встановлення фактів вчинення злочину повторно вироки Договірних Сторін, можуть визнаватись і враховуватись.
Висновки: Закон України «Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» містить певні застереження щодо того, що Україна не бере на себе зобов`язання визнавати та враховувати вироки, винесені судами Договірних Сторін, але не правову заборону такого врахування.
Ключові слова: ознаки повторності злочину, злочини проти власності, встановлення корисливого мотиву, насильницькі злочини
