Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 грудня 2024 року
у справі № 215/5178/22
Адміністративна юрисдикція
Щодо відсутності у фізичної особи права на пред'явлення позову про визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) в органу місцевого самоврядування
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулась із позовною заявою до суду першої інстанції, у якому просила суд:
встановити наявність компетенції (повноважень) міської ради за результатом розгляду заяви у сфері управління, попередити виникнення негативних суспільних наслідків, пов`язаних з відсутністю рішення, в розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, відповідно до правового порядку статті 144 Конституції України, де зазначені причини відмови призначення одноразової допомоги визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю, та зобов`язати таку процедуру виконати;
встановити наявність компетенції (повноважень) міської ради за результатом розгляду заяви у сфері управління, розпочати процедуру дисциплінарного стягнення з начальника управління охорони здоров`я міста за свідоме негативне втручання в правовий порядок призначення одноразової допомоги, визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю, та зобов`язати таку процедуру виконати;
встановити наявність компетенції (повноважень) міської ради за результатом розгляду заяви у сфері управління, сприяти формуванню методики прийняття рішення, в розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, за заявами про призначення одноразової допомоги при відмові в її наданні, визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю.
Ухвалою окружного адміністративного суду відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
Постановою апеляційного адміністративного суду ухвалу окружного адміністративного суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
За правилами пункту 3 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Аналіз наведених норм дає суду підстави для висновку, що під компетенційними спорами розуміються спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб'єкти владних повноважень. Тобто, позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію, або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
Компетенційні спори виникають виключно в межах реалізації функцій публічно-правового характеру суб'єктами владних повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача.
ВИСНОВКИ: у цій справі позивач не є суб'єктом владних повноважень, а отже, не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред'явлення позову щодо визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у відповідача.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: юрисдикційність спору, процесуальний статус суб'єкта владних повноважень, ознаки компетенційного спору
