Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 листопада 2024 року
у справі № 552/7015/22
Цивільна юрисдикція
Щодо законності звільнення працівника підприємства критичної інфраструктури п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України під час дії воєнного стану
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Укрзалізниця», начальника виробничого підрозділу Харківської вагонної дільниці філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» ОСОБА_2, у якому просила визнати незаконним і скасувати наказ виробничого підрозділу Харківська вагонна дільниця філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» від 02 квітня 2022 року; поновити її на посаді начальника резерву провідників пасажирських вагонів у виробничому підрозділі Харківська вагонна дільниця філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця»; стягнути з АТ «Українська залізниця» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 86 121,00 грн та 10 000,0 грн на відшкодування моральної шкоди, а також просила визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити такий строк.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
За приписами пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.
Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі в трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі надається виходячи з конкретних обставин.
Суди установили, що з 14 лютого 2022 року до 25 лютого 2022 року включно ОСОБА_1 перебувала у відпустці, до роботи мала приступити 28 лютого 2022 року. Вона звільнена через прогул без поважних причин 01 квітня 2024 року на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України та актів про її відсутність.
Позивачка не заперечувала свою відсутність на роботі з 28 лютого 2022 року, проте вважала, що була відсутня на роботі з поважних причин через збройну агресію російської федерації проти України, пов`язану із цим небезпеку у м. Харкові та неможливістю вчасно прибути до місця роботи із-за кордону.
ОСОБА_1 обіймала посаду начальника резерву провідників пасажирських вагонів у виробничому підрозділі Харківська вагонна дільниця філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця».
АТ «Українська залізниця» внесене до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (постанова Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83).
АТ «Укрзалізниця» є об`єктом критичної інфраструктури та після введення в Україні воєнного стану свою роботу не зупиняло, простій на підприємстві не оголошувався, що є принципово важливим у цій справі.
Позивачка, ураховуючи її посадові обов`язки, як керівник підрозділу на підприємстві критичної інфраструктури, мала б бути залучена до виконання робіт на об'єкті критичної інфраструктури.
Суди у цій справі установили, що немає доказів на підтвердження тієї обставини, що не приступивши до роботи, позивачка у встановленому законом порядку зверталася до роботодавця з заявами про надання їй відпустки на період її відсутності в Україні та такі заяви були погоджені роботодавцем. У свою чергу відповідач вживав заходів, направлених на отримання від позивачки як порушника трудової дисципліни пояснень щодо причин відсутності на робочому місці, проте відповідні пояснення роботодавцю ОСОБА_1 не надала.
Починаючи із 28 лютого 2022 року у позивачки було достатньо часу для того, щоб добратися до місця роботи або оформити свою відсутність на роботі належним чином.
ВИСНОВКИ: рішення позивачки як працівника підприємства АТ «Укрзалізниця» перебувати поза межами України в більш безпечному місці є безумовним її правом, але не спростовує факт прогулу.
Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність обставин індивідуального впливу воєнного стану на факт відсутності позивачки на роботі та законність звільнення ОСОБА_1 за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави звільнення, звільнення під час воєнного стану, поважність прогулу
