Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 06 січня 2025 року
у справі № 317/3658/20
Кримінальна юрисдикція
Щодо допустимості показань, які особа надавала під час минулого судового розгляду, рішення за результатами якого було скасовано
ФАБУЛА СПРАВИ
Справа розглядалась судами неодноразово.
За новим вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України, та призначено покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у вигляді арешту на строк 2 місяці; за ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 186 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 2 ст. 190 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік.
Згідно зч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.
Апеляційний суд ухвалою вирок суду першої інстанції змінив у частині призначеного покарання. Призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України; за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення вказаним покаранням призначене ОСОБА_7 покарання за попереднім вироком, остаточно призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
ОЦІНКА СУДУ
однією із загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань (п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України). Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК України.
Однак, засаді безпосередності, як і будь-якій іншій загальній засаді, притаманна певна гнучкість при застосуванні в конкретних обставинах
Положення ч. 4 ст. 95 КПК України, відповідно до яких суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, не може тлумачитися як безумовна заборона використання показань, які особа надавала перед іншим складом суду в тій же справі.
На відміну від допиту в порядку ст. 225 КПК України, яка допускає допит за відсутності однієї зі сторін, допит під час судового розгляду справи по суті відбувається за обов'язкової участі сторін. Такий допит надає сторонам, зокрема, стороні захисту, можливість провести його більш ефективно, оскільки на цей час учасникам вже відомі елементи пред'явленого обвинувачення та докази отримані під час досудового розслідування.
ВИСНОВКИ: показання, які особа надавала під час минулого судового розгляду, рішення за результатами якого було скасовано, не можуть вважатися недопустимими доказами лише на тій підставі, що неможливо було забезпечити явку такої особи під час нового судового розгляду.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: оцінка доказів, дослідження доказів судом, критерії допустимості доказів
