Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 січня 2025 року
у справі № 487/1536/23
Цивільна юрисдикція
Щодо встановлення факту перебування у трудових відносинах у справах позовного провадження з приводу поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ЗОДІАК-СБ» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою апеляційного суду змінено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, викладено її в редакції цієї постанови. В решті рішення суду залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 стверджує, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Правова позиція Верховного Суду: встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.
Вимога про встановлення факту перебування у трудових відносинах може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
У справах позовного провадження встановлення факту трудових відносин, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК).
Змінюючи мотиви відмови у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд вказав, що, з огляду на заперечення відповідачем факту перебування у трудових відносинах з позивачем, належною вимогою, яку може заявити ОСОБА_1, є вимога про встановлення факту перебування у трудових відносинах у поєднанні з вимогами про стягнення належних сум за виконану роботу, поновлення права на допуск до роботи, тощо. На думку суду апеляційної інстанції, саме вимога про встановлення юридичного факту - встановлення факту перебування у трудових відносинах є такою, що забезпечить ефективний захист прав позивача у даній справі. Між тим, ОСОБА_1 така вимога не заявлялася, що в свою чергу свідчить про неправильно обраний позивачем спосіб захисту, що зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з таким висновком апеляційного суду, оскільки обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту перебування у трудових відносинах у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Висновки: встановлення факту перебування у трудових відносинах у справах позовного провадження щодо поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є лише підставою для вирішення такої справи та не потребує обов`язкового звернення особи з окремою вимогою саме про встановлення вказаного юридичного факту.
Ключові слова: встановлення юридичних фактів, захист трудових прав, факт наявності трудових відносин
