Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 лютого 2025 року
у справі № 2а-14139/12/2670[1]
Адміністративна юрисдикція
Щодо правомірності невиплати грошового забезпечення в період відсторонення працівника органів внутрішніх справ від виконання службових обов’язків у зв`язку з проведенням службового розслідування
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - РУГУ МВС України), в якому просив: зобов'язати РУГУ МВС України провести розрахунок при звільненні ОСОБА_1.
Окружний адміністративний суд постановою позов задовольнив частково.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Оскаржуваною постановою апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу ГУНПзалишив без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду - без змін.
Мотивація касаційної скарги: ГУНП наголошує, що спеціальним законодавством не врегульовано питання виплати грошового забезпечення працівникам міліції за час перебування під вартою/арештом.
Правова позиція Верховного Суду: ст. 17 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України надає керівнику дискреційне право відсторонити особу рядового або начальницького складу, щодо якої проводиться службове розслідування, від посади на час його проведення. Відсторонення від посади є тимчасовим заходом, який застосовується на розсуд керівника з урахуванням конкретних обставин, що можуть вимагати такого рішення для забезпечення об'єктивного та неупередженого проведення службового розслідування.
Водночас, важливо зазначити, що наведена норма передбачає імперативну вимогу щодо збереження за відстороненою особою посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавок за вислугу років та безперервну службу, інших виплат і надбавок, як гарантію захисту прав працівника на період проведення щодо неї службового розслідування.
Наведене означає, що дискреційні повноваження керівника поширюються виключно на питання відсторонення особи від посади, але не на вирішення питання щодо збереження за нею певних складових грошового забезпечення. Останнє є обов'язковою вимогою закону і не залежить від волевиявлення керівника.
Отже, твердження, викладене в касаційній скарзі, про надання керівнику дискреційного повноваження щодо збереження певних складових грошового забезпечення працівника є помилковим. Законодавець не передбачає можливості керівника вирішувати питання виплати або невиплати відповідних сум, а імперативно закріплює їх збереження за працівником.
Відсутність в наказі про відсторонення окремої вказівки керівника на збереження за особою певних складових грошового забезпечення не позбавляє таку особу права їх отримання. Обов`язок щодо нарахування та виплати відстороненій особі посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавок за вислугу років та безперервну службу, інших виплат і надбавок, є законодавчо визначеним і не залежить від волевиявлення та не потребує окремого підтвердження з боку керівника.
Виходячи з цього, доводи касаційної скарги щодо відсутності в наказі, яким позивача відсторонено від посади на час проведення службового розслідування, відповідної вказівки як на підставу для невиплати позивачу заробітної плати (грошового забезпечення) за відповідний період є безпідставними.
Наказ про відсторонення виконує суто процедурну функцію щодо тимчасового усунення працівника від виконання службових обов`язків, тоді як питання складових збереження складових грошового забезпечення врегульоване нормою закону і не залежить від змісту наказу керівника. Відповідно, невчинення позивачем дій щодо оскарження наказу, яким його відсторонено від посади на час проведення службового розслідування, не впливає на його право на отримання передбачених ст. 17 Дисциплінарного статуту виплат.
Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують обов`язку відповідача здійснити відповідні нарахування та виплати у період відсторонення особи у зв`язку з проведенням службового розслідування, оскільки такий обов`язок виникає безпосередньо з положень Дисциплінарного статуту, а також з положень пп. 3.5.2 п. 3.5 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, у редакціях, що були чинними на час відсторонення позивача від посади, про що правильно зазначили суди попередніх інстанцій.
Висновки: ненарахування та невиплата відповідачем за місцем служби позивача грошового забезпечення в період відсторонення від виконання службових обов`язків у зв`язку з проведенням службового розслідування є незаконними, так як суперечать вимогам Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Ключові слова: грошове забезпечення працівників поліції, наслідки здійснення службового розслідування, умови застосування аналогії закону
