Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 19 лютого 2025 року
у справі № 760/12027/23[1]
Цивільна юрисдикція
Щодо тлумачення умови для реалізації гарантії, передбаченої ч. 3 ст. 37 Закону України «Про дипломатичну службу», що роботодавцем іншого з подружжя до виїзду за кордон має бути державний орган / державне підприємство, установа, організація
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Укртелеком» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Суд першої інстанції рішенням у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Апеляційний суд постановою рішення суду першої інстанції змінив, виклав мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Мотивація касаційних скарг: АТ «Укртелеком» вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування ч. 3 ст. 37 Закону України «Про дипломатичну службу» у подібних правовідносинах, зокрема в частині поширення обов`язку надання іншому з подружжя посади, рівнозначної тій, яку він займав до звільнення, на юридичних осіб приватного права. Вважає, що до спірних правовідносин не застосовується положення ч. 3 ст. 37 Закону України «Про дипломатичну службу», оскільки АТ «Укртелеком» не є державним органом, державним підприємством, установою та організацією.
ОСОБА_1 стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування п. 1 ч. 1 ст.і 36 частини КЗпП України у співвідношенні із ч. 3 ст. 37 Закону України «Про дипломатичну службу».
Правова позиція Верховного Суду: згідно з ч. 3 ст. 37 Закону України «Про дипломатичну службу» іншому з подружжя, який перебував за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби, після закінчення строку такого відрядження надається посада в державних органах, на державних підприємствах, в установах, організаціях, де він працював до виїзду за кордон, рівнозначна тій, яку він займав до звільнення.
Суб`єктами правовідносин, що регулюються ч. 3 ст. 37 Закону України «Про дипломатичну службу», є подружжя.
Метою встановлення гарантії для іншого з подружжя, передбаченої ч. 3 ст.37 Закону України «Про дипломатичну службу», має бути забезпечення належного рівня виконання функцій дипломатичної служби дипломатичним працівником під час довготермінового відрядження шляхом застосування таких заходів, які сприяють збереженню та підтриманню стабільності сімейних відносин цих працівників.
Крім того, має бути врахована ймовірність того, що інший з подружжя працівника дипломатичної служби не зможе працевлаштуватись у державі довготермінового відрядження за спеціальністю, і тривала відсутність роботи може негативно вплинути на рівень його професійності та на здатність працевлаштуватись після повернення до України на посаду, що відповідатиме його спеціальності і кваліфікації.
Метою вказаної гарантії є забезпечити реалізацію права на працю для іншого з подружжя, який як член сім`ї особи, уповноваженої державою Україна на реалізацію зовнішньої політики України, на захист національних інтересів України у сфері міжнародних відносин, прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном, вимушений був супроводжувати працівника дипломатичної служби у його довготерміновому відрядженні.
Ч. 3 ст. 37 Закону України «Про дипломатичну службу» містить пряму вказівку на те, що гарантія іншому з подружжя, який перебував за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби, щодо надання посади, рівнозначної тій, яку він займав до звільнення, поширюються лише на державні органи,державні підприємства, установи, організації.
Філологічне тлумачення меж застосування ч. 3 ст. 37 Закону України «Про дипломатичну службу»за колом осіб дає змогу дійти висновку, що ця норма застосовується лише до працівників, які до відбуття у довготермінове відрядження перебували у трудових відносинах саме із державним підприємством, установою, організацією.
Трудове законодавство, зокрема КЗпП України, не містить норм, які б зобов`язували роботодавців у приватноправових відносинах працевлаштовувати працівників після припинення з ними трудових відносин з ініціативи таких працівників, зокрема і за угодою сторін.
Висновки: правове регулювання забезпечення гарантії працевлаштування іншого з подружжя дипломатичного працівника після повернення з довготермінового відрядження законодавець поставив у залежність від форми власності (державна, недержавна) підприємства, установи чи організації, в якій працював інший з подружжя до виїзду за кордон.
Отже, ч. 3 ст. 37 Закону України «Про дипломатичну службу» закріплює гарантію іншому з подружжя, який перебував за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби, після закінчення строку такого відрядження отримати посаду лише в державних органах, на державних підприємствах, в установах, організаціях, де він працював до виїзду за кордон, рівнозначну тій, яку він займав до звільнення.
Дія гарантій, які визначені вказаною нормою, не поширюється на особу у разі, коли вона як інший з подружжя працівника дипломатичної служби до виїзду за кордон працювала на підприємствах, в установах чи організаціях недержавної форми власності.
Ключові слова: правовий статус працівника дипломатичної служби, гарантії дипломатичної служби, трудові гарантії
