Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 січня 2023 року
у справі № 357/13254/18
Цивільна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів, які виникають спір виник між прокурором, центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, та фізичною особою з приводу користування землями фермерського господарства
ФАБУЛА СПРАВИ
Прокурор звернувся в інтересах держави до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області), ОСОБА_1, третя особа - Приватне орендне підприємство «Агрофірма Узинська» (далі - ПОП «Агрофірма Узинська»), про визнання недійсним та скасування наказів, договорів оренди земельних ділянок і скасування рішень про державну реєстрацію прав.
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави відмовлено.
Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави задоволено.
ОЦІНКА СУДУ
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України).
Розмежування компетенції судів з розгляду спорів здійснюється відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
За змістом статті 31 Земельного кодексу України, статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Таким чином, земельна ділянка, що надається для ведення фермерського господарства, є основною та необхідною умовою для здійснення фермерським господарством господарської діяльності у сфері товарного сільськогосподарського виробництва.
ВИСНОВКИ: у цій справі спір виник між прокурором, центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, та фізичною особою щодо користування землями фермерського господарства, тому цей спір повинен розглядатися господарським судом незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: повноваження прокурора, правовий режим земель фермерського господарства, господарська юрисдикція
