Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 січня 2025 року
у справі № 759/2917/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо обставин, які не є підставою для відмови військовослужбовця від виконання конкретного наказу начальника
ФАБУЛА СПРАВИ
Суд першої інстанції вироком визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Апеляційний суд ухвалою вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до п. 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
За приписами п. 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
Під наказом розуміється одна з форм реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов'язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі. Наказ завжди має бути конкретним.
ВИСНОВКИ: у цьому конкретному провадженні самі по собі висновки ВЛК не вказують на законність дій солдата щодо відмови виконати законний наказ начальника, враховуючи, що на час вчинення солдатом такого діяння він служив у відповідній структурній частині відповідного військового формування.
Зазначені у бойовому розпорядженні часові межі його виконання стосуються виключно цього бойового розпорядження.
Солдата засуджено не за невиконання бойового розпорядження, а за невиконання конкретного наказу начальника, який був виданий на підставі вказаного бойового розпорядження. При цьому визначена у бойового розпорядженні часова межа, не пізніше якої командиру батареї протитанкових керованих ракет указаного батальйону наказано силами і засобами цієї батареї здійснити висування у відповідний район, не може ототожнюватися з часовою межею чинності відповідного наказу.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: відповідальність військовослужбовців, військові злочини, непокора
