Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 14 березня 2025 року
у справі № 280/7366/23
Адміністративна юрисдикція
Щодо моменту, з якого передбачені ч. 3 ст. 119 КЗпП України гарантії поширюються на працівника
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: міжрегіональне управління Міністерства юстиції, в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства юстиції України «Про звільнення» ОСОБА_1 з посади начальника Головного територіального управління юстиції;
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції;
- зобов'язати Міністерство юстиції України увільнити ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків начальника Головного територіального управління юстиції на час проходження військової служби із збереженням посади та місця роботи.
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позовну заяву задоволено частково.
ОЦІНКА СУДУ
Приписи частини 2 статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ визначають, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту».
Невиконання цього обов'язку є підставою для притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності (частина перша статті 42 Закону № 2232-ХІІ).
Наведеній нормі кореспондуються з положенням статті 119 КЗпП України.
Так, згідно з частиною третьою статті 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Гарантії, визначені у частині третій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров`я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими (частина четверта статті 119 КЗпП України).
Згідно з частинами п'ятою-шостою статті 119 КЗпП України, гарантії, визначені у частині третій цієї статті, не поширюються на осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, а в частині збереження місця роботи, посади - також на осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився.
Гарантії, передбачені частинами другою і третьою цієї статті, не поширюються на осіб, які визнані винними у вчиненні кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби (військових кримінальних правопорушень) під час особливого періоду і вирок стосовно яких набрав законної сили.
ВИСНОВКИ: передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України гарантії щодо збереження місця роботи, посади поширюються на працівника з дня прийняття його на військову службу під час дії воєнного стану.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: права військовослужбовців, трудові гарантії, правовий режим воєнного стану
