Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 07 квітня 2025 року
у справі № 349/508/16-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо оцінки касаційним судом документів, наданих під час касаційного розгляду
Фабула справи: вироком Вищого антикорупційного суду визнано винуватими та призначено покарання:
- ОСОБА_12 за ч. 3 ст. 368 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади, зазначені у п. 1, пп.пп. «а», «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», окрім виборних посад, на строк 3 роки, з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна;
- ОСОБА_13 за ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 368 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займатися адвокатською діяльністю на строк 2 роки з конфіскацією належного їй на праві власності майна.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду вирок суду змінено.
Мотивація касаційної скарги: засуджений ОСОБА_12 посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Правова позиція Верховного Суду: оскільки суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, то він не має права досліджувати докази. Проте засудження особи за пред`явленим обвинуваченням вимагає від касаційного суду ретельної перевірки тверджень про повноважність того чи іншого суб'єкта на проведення досудового розслідування.
Повноваження суду касаційної інстанції спрямовані на перевірку дотримання судами попередніх інстанцій норм кримінального процесуального закону в частині оцінки доказів на предмет їх допустимості, що виявляється, серед іншого, й у перевірці відповідних процесуальних підстав здійснювати владні повноваження прокурором та слідчим.
Процесуальні документи, які підтверджують наявність повноважень у певної особи не є доказами у провадженні, тому колегія суддів об`єднаної палати вважає, що суд касаційної інстанції може перевірити наявність повноважень у слідчого, прокурора на проведення ними тих чи інших процесуальних дій у цьому провадженні на підставі наданих прокурором документів.
Необхідно відрізняти дослідження доказів у кримінальному провадженні від перевірки й оцінки доводів учасників щодо процесуальних повноважень прокурора чи слідчого. Долучення і оцінка процесуальних документів, які підтверджують повноваження прокурора або слідчого у кримінальному провадженні, не є дослідженням доказів, а тому може здійснюватися й судом касаційної інстанції, який здійснює касаційний перегляд обвинувачення, визнаного доведеним судами попередніх інстанцій. Необхідність такої перевірки не може бути безумовною підставою для скасування ухвалених у цьому провадженні судових рішень, якими визнано доведеною винуватість особи, оскільки скасування судових рішень з такою метою перевірки призведе до затягування судового розгляду, оскільки оцінку наявності або відсутності повноважень у вказаних осіб може надати суд касаційної інстанції.
Наявність у прокурора чи слідчого відповідних повноважень у кримінальному провадженні не залежить від того, суд якої інстанції перевірить відповідні процесуальні документи. Адже оцінка наявності чи відсутності повноважень судом є ретроспективною, оскільки певні повноваження мали бути у прокурора на певному етапі руху кримінального провадження.
Якщо стороною обвинувачення відповідні процесуальні підстави прокурором долучено на стадії касаційного розгляду і сторона захисту має можливість ознайомитися із відповідними процесуальними рішеннями, висловити свої міркування щодо них, то суд касаційної інстанції має повноваження оцінити обґрунтованість доводів сторони захисту про здійснення досудового розслідування неуповноваженими особами, про недопустимість доказів на цій підставі.
Висновки: суд касаційної інстанції може самостійно перевірити процесуальні документи, які стосуються наявності у слідчого чи прокурора повноважень на здійснення певних процесуальних дій у разі надання таких документів стороною обвинувачення під час касаційного перегляду судових рішень, якими особу було притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
Ключові слова: корупційні правопорушення, межі повноважень касаційного суду, реалізація принципу інстанційності, формування групи прокурорів, відкриття доказів стороні захисту
