Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 26 січня 2024 року
у справі № 466/9158/14-к[1]
Кримінальна юрисдикція
Щодо необхідності дослідження судами аспектів допустимості окремих доказів у провадженні в контексті наявності відповідних повноважень слідчого
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_12 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.
На підставі положень ст.71 КК України ОСОБА_12 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду залишено без зміни.
ОЦІНКА СУДУ
Щодо надання прокурором на стадії касаційного розгляду копії постанови про створення слідчої групи у кримінальному провадженні, а також копії постанови про доручення на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчим СУ ГУ МВС України судова палата вбачає наступне.
Постанови керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, старшого групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування, можуть бути надані прокурором та оголошені під час судового розгляду у випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне сумнів у їх достовірності, з огляду на те, що ці докази було зібрано неуповноваженими особами.
Якщо в суді першої інстанції це питання не ставилось, а виникло під час апеляційного чи касаційного розгляду, такі процесуальні документи можуть бути надані суду апеляційної чи касаційної інстанції в межах перевірки доводів, викладених в апеляційній чи касаційній скаргах.
У цьому провадженні стороною захисту як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, ставилося питання щодо недопустимості отриманих у кримінальному провадженні доказів у зв`язку з можливим здійсненням слідчих дій неуповноваженими слідчими.
Однак, як суд першої, так і суд апеляційної інстанції, не отримавши на цих етапах провадження від сторони обвинувачення копії відповідної постанови про призначення групи слідчих, не надали відповідного аналізу аспектам допустимості окремих доказів з огляду на відсутність належного підтвердження повноважень слідчих, які здійснювали відповідні слідчі дії, а натомість визнали можливим прийти до висновку про те, що слідчі, які здійснювали окремі слідчі дії, були належно уповноваженими на це з огляду на наявність окремих витягів з ЄРДР, про необґрунтованість чого вказувалося вище.
ВИСНОВКИ: аспекти допустимості окремих доказів у провадженні в контексті наявності відповідних повноважень слідчого мають бути належно проаналізовані місцевим та апеляційним судами з урахуванням змісту належного процесуального документа, якими такі повноваження визначаються.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: дослідження доказів судом, повноваження учасників процесу, недопустимість доказів
