Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Ухвалою
від 19 лютого 2019 року
у справі № 569/17036/118
Кримінальна юрисдикція
Щодо оскарження ухвали слідчого судді про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна
Фабула справи: ухвалою слідчого судді міського суду задоволено клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна та скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді цього ж суду.
Не погоджуючись з указаним рішенням слідчого судді, прокурор оскаржив його до апеляційного суду.
Апеляційний суд постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги прокурора на вказану ухвалу слідчого судді на підставі ст. 399 КПК України у зв'язку з тим, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Мотивація касаційної скарги: прокурор зазначає, що апеляційний суд залишивши поза увагою визначений в Конституцій України принцип верховенства права, а також основну засаду судочинства - забезпечення права на апеляційний перегляд справи, не врахував, що норми КПК України не містять заборони щодо апеляційного оскарження ухвал слідчого судді про зняття арешту з майна.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову в ньому, тобто судові рішення, які були постановлені в порядку ст. 173 КПК України.
При цьому можливості оскарження ухвал слідчого судді, які прийняті в порядку ст. 174 КПК України, зокрема про скасування арешту майна, кримінальний процесуальний закон не передбачає.
За положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України арешт майна передбачає встановлення певного обмеження прав особи щодо вільного володіння майном, на яке накладається арешт, повне або часткове скасування арешту, у свою чергу, повністю або в певній частині поновлює права особи щодо відчуження, розпорядження та/або користування майном.
Виходячи з наведеного, арешт майна передбачає встановлення певного обмеження прав особи щодо вільного володіння майном, на яке накладається арешт, повне або часткове скасування арешту, у свою чергу, повністю або в певній частині поновлює права особи щодо відчуження, розпорядження та/або користування майном.
Саме тому до визначеного/встановленого у ст. 309 КПК України переліку ухвал слідчого судді, які підлягають апеляційному оскарженню, законодавець включив ухвали про арешт майна або відмову в ньому, оскільки це питання стосується необхідності обмеження прав володільця майна, але не зазначив у цьому переліку ухвали про скасування арешту майна, адже таке рішення означає повне або часткове скасування вже накладених обмежень.
При цьому посилання прокурора на правові висновки, які містяться в постанові Великої палати Верховного Суду від 23 травня 2017 року у справі № 243/6674/17-к та постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2017 року у справі № 757/49263/15-к, є безпідставним, оскільки в цих висновках йдеться про можливість оскарження в апеляційному порядку ухвал слідчих суддів, які не передбачені КПК, тоді як в цій справі слідчий суддя розглянув клопотання і ухвалив рішення відповідно до ст. 174 КПК.
Висновок: в аспекті положень ст. 309 КПК України ухвала слідчого судді про повне або часткове скасування арешту майна, постановлена за правилами ст. 174 КПК України, не підлягає апеляційному оскарженню.
Ключові слова: заходи забезпечення кримінального провадження, оскарження рішень під час досудового розслідування, оскарження процесуальних рішень
